Читателей на странице:
У морі сонце умивалось.
Воно збиралось йти вже спати,
Та поки в воду не сховалось,
Взялося небо прикрашати.
Багрянцем обрій зашарівся,
З’явились пасма золоті.
Враз колір неба знов змінився-
Сховалось сонце у воді.
Дивилась довго вдалечінь,
Як небо колір свій міняло…
Там де води торкалась тінь,
Похмурим море враз ставало,
А хвилі з вітром загравали
В поверхні моря жартівливо.
Вони на берег набігали,
За пірс ховалися грайливо.
Звучав, як музика прибій…
Я мала справжню насолоду!
Думкам сумним дала відбій.
Замріяно вдивлялася у воду.
Осіннє море погляд тішить,
Дарує свіжість, прохолоду,
Від смутку душу нашу лічить
І шле нам спокій в нагороду.
Так вабить музика прибою,
Яка звучить і в шторм, і в штиль,
І крики чайок над водою,
І шурхотіння, плескіт хвиль.
Шкода, що швидко плине час.
Прощатись з морем нині мушу.
Нехай чекає знову нас —
Взяло в полон і серце, й душу.