Читателей на странице:
Тема моря буде актуальна в любу пору року. Адже спогади про море зігрівають душу, налаштовують на позитив. Сьогодні мені хочеться розповісти про один із таких спогадів. Чомусь ця зустріч з морем запам’яталася найбільше, хоч і була вона 8 років тому. Тоді я вперше дуже чітко зрозуміла, що море й справді вміє лікувати душу.
Того року ми не змогли поїхати на море влітку. Тому, можливо через втому, а можливо й через довгу розлуку з морем, у вересні ми з чоловіком почали «впадати в депресію». «Та ні, з цим потрібно щось робити» – подумала я і сіла за комп’ютер, аби знайти тур на море. Це був четвер, а у неділю ми уже були на морі. Відпочивши після нічного перельоту, ми одразу ж пішли на пірс, на побачення з морем. Західне сонце, що нависло над горизонтом, простелило до нас золоту доріжку. Хвилі шепотіли так лагідно, так заспокійливо… «Господи, – подумала я,- а через що була наша депресія?» Я не змогла знайти жодної причини, із- за чого варто було б навіть сумувати. За кілька хвилин море «змило з душі» всі тривоги, переживання. Я відчула яким чудовим є наше життя! Але ж, щоб це відчути, нам потрібно було зустрітися з морем…
Про море можна писати дуже-дуже багато. Море завжди величне! Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює і, водночас, лікує душу, не залишає байдужим серце. Море надихає на творчість, бере назавжди у свій чарівний полон…