Читателей на странице:
/акровірш/
Міріади душевного світла
Із тепла, доброти – не гаси.
Розум, людяність мусять ожити,
І хоч дуже тривожні часи,
А добро запанує у світі!
Досить жовчі, зневаги і бруду –
цИм порушили світобаланс.
Душі ж – із милосердя… Ми – ЛЮДИ,
У природи – надія на нас.
Шум і гвалт. І хоч поки рве зброя,
Ера грошей, безумства і зла –
Віру в Бога тримай із собою,
Не дозволь, щоб накрила імла.
Отже, сила людей у моралі,
Гуманізмі, красі милосердь.
Оперізує злість нас чимдалі,
Світ кривавить… втрачаємо все…
В грудях серце – палке та шляхетне,
І воно – як мільйон міріад.
Ти – частинка цієї планети –
Лий любов… на добро і на лад,
А гуманність зроби власним кредо!