Читателей на странице:
Уже не спало тепле сонце,
А прорізалося крізь ліс.
Збігала жовтолика осінь,
Ледь до берізки притуливсь.
Засумувала за роздоллям
І хоче, гайда, через хмиз.
Дерева листя вже оголять,
Але плачевно не журімсь.
Краса нев’януча жіноча
Тримає в собі цілий світ.
Погляньте тільки в її очі,
На чаювання запросіть.
Хоч брови може набурмосить,
Але губами сповістить.
Бува така принадна осінь,
Ти в неї – проханий, як гість.