Читателей на странице:
Кохання – як ніжаться вранці,
Ледь щойно розвидниться ось,
Приємно дитям поласкатись,
Угору мов сонце піднось.
Неначе з осіннього листя
Дбайливо прикрита земля,
Тепліше зігрітися вкрийся,
Любов до грудей притуляй.
Натруджена працею втома,
Милуюча очі краса.
Як злива в посуху раптова,
Вологою твердь просяка.
Подібно хмаринці на небі,
Синявою в простір біжить.
Хустинкою стрічно майнемо,
Оподаль зупинок бічних.
Поясненню не піддається,
Чому ради когось живеш.
І б’ється неспокоєм серце
За душу сягнув до безмеж.
Кохай ні за що, і нізащо
На краще вже не проміняй.
Самих тільки на призволяще
Не кидай з розпуки життя.
Бо двічі одних не здивуєш,
Чуже особистим назвав.
Рідніше кохати вартує,
Ніколи не вернеш назад.