Читателей на странице:
Порадує тебе, для серця мила,
ця в’язка квітів вічної весни.
Кохати вірно аби тільки встигли,
через усе життя квіт пронесли.
Палітра квітування і блакиті,
розкішність жінки в розквіті краси.
Прекрасний сад чи ладен їй створити?
Спокусу щастя миті надкусив.
У пахощах дурману і схмеління,
забувши справи якісь важливіш.
Летиш на крилах мрій вже стрімко,
в руках із тисячі троянд цей кіш.
Потішити тебе безмежно хочу,
улюблена бентежної душі.
Мов самоцвіти твої ясні очі,
якими в світі вельми дорожиш.
Усмішка розчиняє квітів барви,
коли наповнена життям щодня.
Напрочуд завше стає тоді гарно,
якщо щасливою розцілував.
Велебні прояви снів фіалкових,
твоя шляхетність бавить почуття.
Бажання зранку ніжитись підловить,
на вихил філіжанку перестав.
Духмяні квіти підіймають настрій,
захоплюють у вир шалений нас.
Піддавшись легко ув обійми впасти,
провести разом найдорожчий час.