Читателей на странице:
Зробилось довкола ще біло,
неначе у квітах рясних.
Аж серце з нутра защеміло,
добрався до квітів цей сніг.
Покрило всю землю навмисно.
Біліють верхівки дерев.
Мов білі перлини з намиста
осяяли просвіт дверей.
Поглянула тихим світанком
ув очі на звабу чуттів.
Ще з ночі не зміг засинати,
до присмерку привід чинив.
На дотик холодна, мов місяць.
Душею, як чистий кришталь.
Кохання на лоно помістиш,
закохано заколисай.
Ряхтіли блакитні нам зорі,
горіли свічада сердець.
Тривогою бились безсонні,
кидали думки нанівець.
Будь ніжною пристрастю досі,
віддам те питоме тепло.
Як щойно блиск ранішній сонця
розбудить взаємну любов.