Читателей на странице:
Ми будем посміхатися зимою,
і не зважати на ненависть, лють.
Давати відсіч підлості і змові,
хай гіркі сльози вороженьки ллють.
Зима завуалює вади й цілі,
не підведе з доріг під куций хвіст.
Вільготні крони вкрились моху цвіллю,
показують направлення в узвіз.
Не заморозять злючі дні ніякі.
Ширяють в піднебессі он птахи.
Тікають тванню русі забіяки,
перепада їм на горіхи за гріхи.
Нехай мете по бездоріжжі хуга,
зриває вітер чати ворогам.
Як слід нам’яти шибеникам вуха,
щоб знали зассі, хто зареготав.
Бай, дуже пицькать їм кортить з корита,
одноголосно пінькати девіз.
А вашу де девізію розбито?
Запізно скиглити в Матвіїв піст.
На крутогорах вниз снують полоззя,
кепкує над невдахами зима.
Всіх до одного ницьма там положать,
але не буде пухом їм земля.