Читателей на странице:
У кав’ярні – аромати мокко.
Аграманти падають зі штор.
Затишок панує у кав’ярні.
А в душі – і пустка, і юдоль.
Замовляє філіжанку кави
І сидить до півночі одна.
Він фантомом бродить,
як примара,
А вона самотність п’є до дна.
Зворушливо : “А вона самотність п’є до дна.”
Збіг і сьогодення, і внутрішніх емоцій. Дякую за гарний вірш.
Дякую, Леоне! Приємно, що вірш зворушив Вас.
Ах, кава, кава, як багато у цьому слові для справжнього кавамана Чудові вірші.
Тепер і я знаю, Олексію, що Ви – справжній кавоман. Дякую за оцінку вірша!