Читателей на странице:
Дивує нас гамірний праліс,
суцвіток як ще не зів’яв.
З тобою ми наче побрались,
уже з молодяток сім’я.
Десь із піднебесь голубиних
зривається вітер-пустун.
Гілляки, як мамонта бивні,
що вмить розчепірять лозу.
З захмар’я он вигляне сонце,
промінням опалить красу.
Без тебе так само я сохну,
якщо щастя не принесу.
Ти стала для мене в пригоді,
самітні дівують світи.
Досіль сумувати вже годі,
вечірню зорю засвіти.
Доба починається з ночі,
як місяць-молодик зійшов.
Немає чаїнь в чімсь порочнім,
бо лучить відверто любов.
Святечі тоді поцілунки,
що спраглі злиття двох струмків.
Закохане серце поцупить,
пагілля стовбурчать стрункі.
Виноситься видимість таїн,
в гніздечку гулить голуб’я.
Дедалі помірно світає,
наближено світ обійма.