Ти зоряно не тлій, але гори!

Leon Clerk

Читателей на странице:

Зірками міріадами у небі
палає космосу предивне тло.
Яскравих зірочок на розсип безліч,
в сузір’я їх закохано звело.
Гармонія Усесвіту оркестром,
мелодія звучить сердець на двох.
Мерехкотливий бачиш сяйва хрестик,
зоря Давида вказує Різдво.
Палкі улюблені насправді душі
являються між ойкумени стан.
Поміж собою й зорі, певно, дружать,
яких зненацька щастям час застав.
Підімо до вертепу, де Ісусик
Малям солодко й ніжно собі спить.
Марія з Йосипом у гості впустять,
усміхнені піклуються щомить.
Щемливе серце впізнає кохання,
на радість бажаних щасливих віч.
Стає напрочуд мило, вельми файно,
достоту величальна Свята Ніч.
Погляньмо, – дивно це, чудово – вгору,
там запалав в огромі небозвід.
Співають Ангелів довкола хори,
весь світ мов народився чи прозрів.
Шануймось друзі, щиро, безоглядно,
не кпинячи на інших догори.
Нехай продовжується гарне свято,
Господь дарує нам любов і мир!
Бо нас таких, які ми є приймає,
благословить на щодень у житті.
Улюблені, нас Бог усіх кохає,
Він хоче аби були всі святі.
Благословенний Бог у милосерді,
у співчутті, любові і добрі!
До доброти людей усіх наверне.
Ти зоряно не тлій, але гори!