littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья!
Приглашаем Вас разделить душевные строки осенней лирики и принять участие в конкурсе «Палитра осени» c 29 октября по 14 ноября 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Палитра Осени
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/5o0ZkKVLSj8
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены лауреаты, которые награждаются электронными книгами.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и осеннего вдохновения!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Милая Каролин, благодарю Вас за чудесный поэтический свет Вашей души! Изумительные стихи, великолепное прочтение и прекрасный видеоряд! Ваше поэтическое слово прикасается к самым тонким струнам души и даёт им новое звучание. Восхищаюсь…
Благодарю Редакционную Коллегию журнала за новый прекрасный конкурс!
Всем желаю творческих успехов, доброго здоровья, позитива и счастливой осени!
Искренние благодарения Вашим созвучным аккордам прекрасной поэтической души,дорогая Людмила!Мира и творческого оптимизма Вам! Спасибо,что Вы с нами!!
Осень. Дождь. Листва желтеет.
Лужи. Ветер. Холода.
Снег пока лететь не смеет.
Ещё рано, господа.
Пятна желтоглазых клёнов.
Серость улиц в суете.
Старый дуб кряхтит со стоном —
Всё года… Да уж не те.
Вся картина осени перед глазами!
Небо купается в лужах.
Замер на миг листопад.
Шорох хочу я послушать.
Пусть отдыхает наш сад.
Ветви берёз и рябины
Словно хрустальная грусть.
К трепетным листьям осины
Нежно рукой прикоснусь.
Пусть разольётся рекою
Алый закат ноября.
Где мы встречались с тобою
Там уж померкла заря.
Дорогие творческие друзья,вновь тема конкурса — осень.Она неисчерпаема и как,родник с чистой водой,наполняет нас новыми идеями и вдохновением. Благодарю Каролин и всю редакцию за идеи,за красочные описания осеннних пейзажей,за радость творчества.
Благодарю,дорогая Маргарита! Пусть созвучие осенней мелодии души вдохновляет на чудесные творения!! Спасибо,что Вы с нами!
Ранние сумерки, темные ночи,
Редкое солнце, туманы, дожди.
Дни стали серы и как-то короче,
И где-то ноябрь, уже там, впереди.
Ветер хмельной с веток листья срывает,
Они, словно мысли, в потоке летят,
Природа опять свои платья меняет,
И галки об этом галдят и галдят.
Мягкой фланелью накроют туманы,
Скроют стыдливо ветвей наготу,
Чернеть будут только дубы-великаны
И их силуэты, как знаки тату.
Зимнее время, часы переводят,
Станут пейзажи все в стиле гризайль.
Минутки осенние тихо уходят,
Закутавшись в мягкую, рыжую шаль.
Браво! Каролін, дякую за тепло і світло Вашої прекрасної поезії! Ви — справжня чарівниця поезії і майстриня вишуканих поетичних засобів!
Благодарю,дорогая Валентина!Душевной осени и негаснущего Господнего света Вам!!Спасибо,что Вы с нами!!
Очень душевно и поэтично,благодарю дорогая КаролинЮ Ваши стихи это нектар души
Осень, осень! Ты художница любви.
Твои краски, словно отблески зари,
Душу тронули до самой глубины,
Расплескали желтизну и свет луны.
Шорох листьев, как мелодия звучит.
По оконному стеклу всё дождь стучит.
Я под зонтиком уйду в густой туман.
Недочитанным оставлю свой роман.
Пусть душа моя наполнится теплом,
Песней ветра, звоном капель и добром.
Только память сохранит тот давний день.
Растворится в серых буднях моя тень.
А вот стоит ли грустить нам о былом?..
Оно было и прошло. А мы живём.
Будет утро. Будут осень и весна.
А при встрече кто-то спросит: «Как дела?».
Небо грустное плачет;
В луже клёна листок;
И не будет иначе…
Наш печальный урок.
Пустота и унылость;
Отлетающие клик…
Это Божия милость
Иль минувшего вскрик?
Світла поезія у живих тонах відрізняється глибоким наповненням душі, красою і милозвучністю слова, прямо приваблює і тягне за собою. Такою є душевна поезія нашої дорогої Каролін. Це мов ранішнє сонечко, яке манить нас своїми теплими променями.
Дякую за живу осінню лірику, мила Каролін! Мирного неба, сонячних ранків, тепла у душі, рясного Божого всім благословення!!!
Благодарю,дорогой Leon зва Ваш негаснущий свет вдохновения и светлую созчность!!Мира и любви ,Вам!Спасибо,что Вы с нами!
Осінні дні ясні ще й неповторні,
хоча їх хмари і тумани стелять.
А вітер грає м’яко на валторні
мелодію розчуленого неба.
У жовту сукню вбрана пізня осінь,
красу з пожухлим листям лісову.
Сховались в дупляній комірці оси,
гудінням наполохали сову.
Повислі ягоди темно-червоні
скликають зграї снідати птахів.
У ранішньому блискітливім сонці
відбились роси на сухій траві.
Стоять дерева вільні та величні,
упевнені у перемозі.
Життя у відгомінні світу кличе,
щоб повторитись нам у Бозі.
Сумує качка, над водою кряче,
схилились низько верби до води.
Як серце чисте, щире і гаряче,
то мудрість зможе віднайти.
Виходить сонечко блакиттю зрання,
тумани розсіва густі.
Немає сенсу жити без кохання,
бо щастя в тихій простоті.
Прекрасные ваши стихи уважаемая Каролин, осенняя ваша лирика греет душу! Спасибо вам большое за новый творческий конкурс !
Игорь,искренне признательна за чарующую мелодию Вашего сердца!Спасибо,что Вы с нами!!
Осени время
Осенний аромат, лес дарит поздней осенью,
Листвою свежий миг, ветрами непогодами.
Кружат по всей земле, листопады осени,
И стелиться туман, в полях тоска из проседи.
И листопадов дней, ковром шуршит печальностью,
Всех красок маскарад, летит из дальности.
Всей слезностью небес, дожди бескрайности,
Нас проливает всех, до дрожи влажности.
Припев:
Осени время, печальный салют,
Листья с деревьев, он лета приют.
Все подневольно, летает как пух,
Осень печально, льет слезы вокруг.
Под сыростью земля, заснула в дальности,
И до весны она, в зиме печальности.
Осенние поля, в забытой радости,
Пожухшая трава, в тоске отчаянности.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2022
Свидетельство о публикации №122102302741
Осенний дождь
Дождь все в непогоду, льется в сентябре,
Скисли все дороги, слякоть во дворе.
Размытостью осенней, пора опять пришла,
В небесах суровость, нет солнца в облаках.
Сумраком холодным, ночи холодны,
Влажность в непогоду, залила эти дни.
Кружит листопадом, осень вся в тоске,
Вновь приходит холод, дни бегут к зиме.
Припев:
Осенний след, начнется в сентябре,
Он к октябрю, листву кружит везде.
И в ноябре, деревьев голый стан,
Там в декабре, кружит снег по земле.
Портрет осенний, листьев маскарад,
В печали хмурой, кружат не впопад.
Дождь повседневный, он осенью объят,
И с каждым днем, он льет так не впопад.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2022
Свидетельство о публикации №122092606257
Период осенний
Вальсом закружит листвой, желтый лес,
Осенней печалью, приходит с небес.
Опавшими листьями, земля вся полна,
Багряными красками, рисует она.
Холодными днями, листвы кутерьма,
Под осенью в спячке, лесные края.
Уходят все дальше, те летние дни,
И мы остаемся, в плену до весны.
Припев:
Здравствуй осень, вновь ты пришла,
Всей непогодой, землю взяла.
И бабье лето, мы очень ждем,
День пусть осенний, согреет еще.
Период осенний, он листвы маскарад,
Закружит на землю, жёлтых кленов парад.
Ковром расстелились, под ногами шурша,
Те бывшие листья, что зеленели вчера.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121111803281
Осень золотая
Разбередила душу, осень золотая,
И цветом листьев, землю осыпая.
Багрянцем дней, тоскуя о природе,
Нам листопады, вновь явили осень.
Дожди как враг, идут не уставая,
Печаль небес, на землю изливая.
Во мраке дней, погода нас печалит,
И раз в году, уходим снова в осень.
Припев:
Осенний день, там льет весь день,
И дождь -не зная сна.
Идет с небес, стучит вдоль крыш,
Под вальс, с листвой кружась.
Душой затянет, мрачная погода,
Свинцовость туч, приносит время года.
Все увядает, спать ушла природа,
Багряный лист, кружиться подневольно.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121111002635
В багрец и золото
В багрец и в золото одетые леса,
Всю красоту, нам осень преподносит.
Остывший день, не балует с утра,
И солнца свет, уже остался в прошлом.
Холодный ветер, осыпает всю листву,
И обнажает ствол, деревьев стройных.
Птиц важный клин, не виден в поднебесье,
Их до весны не жди, и звонких песен.
Ковром шуршит, озябшая земля,
И вся листва, кружит в осеннем вальсе.
Приход зимы, мы вскоре ожидаем,
Природа спит, до будущей весны.
С тоскою в дУшу, осень к нам приходит,
И дни тепла, ушли, их не воротишь.
Листва лежит, холодный мокрый дождик,
Идет с утра, и нет ему конца.
В осенний день, так дышится свежо,
И листопадом, в воздухе витает.
Зима все чаще, о себе напоминает,
И ночь озябла, в покрывале холодов.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121101904125
Девушка, назвавшаяся Осень
Позади останется прощанье.
Боль и горечь смешаны в крови!
Свежий ветер донесёт дыханье,
Нежное дыхание любви!
Из чудесных дальних дней и вёсен,
Из воспоминаний юных грёз,
Девушка, назвавшаяся Осень,
Лёгкою походкою войдёт.
В жизнь она ворвётся искрой счастья,
Синей птицей в дом стремглав влетит.
Будет всё: и солнце, и ненастье.
И прекрасный вечер… Миг любви!..
Принесёт с собою ворох листьев,
Шорохи опавших лепестков,
Ясный свет, тепло нежнейших писем,
Ароматы розовых духов.
Разбросала осень листья,
Разукрасила холсты.
И калиновые кисти
Так похожи на цветы!
Улетело птицей лето,
Нам оставило дожди.
Потерялось солнце где-то…
Сердце шепчет: «Подожди…»
Какие замечательные строки! Какая поэтическая душа, какая музыка и какие краски! Благодарю, Каролин, за созвучие душевных и поэтическиъ струн!
Искренне признательна,Алексей!Пусть звучит мелодия прекрасного поэтического сердца!!Спасибо,что Вы с нами!!
Осенний дождь
Темнеет лист над мокрою землёй,
Пропитанной пролетными дождями.
Октябрь прошедший остаётся с нами,
Ещё знакомый, но уже чужой.
Усы троллейбуса щекочут провода,
Бросая под колёса плоскость лужи
А грусть светла и кто-то очень нужен.
И кажется, что нужен навсегда.
Когда взойдёт полночная звезда,
Маня тебя в неведомые дали.
Чтобы всегда и всюду тебя ждали,
Ты просто не загадывай тогда.
Пусть ждёт тебя всегда она одна,
Но только очень ждёт и верит.
Забрав с собою боль потери,
Пройдут и канут эти времена.
И вновь придут прозрачность и покой.
А за стеклом в большой оконной раме,
Пропитанный пролетными дождями,
Темнеет лист над мокрою землёй.
У листопаді листопад
кружляє містом кольоровим.
Наш старий парк здається новим.
І ось він вже чудовий сад.
Ми, мрію мріючи свою,
шукаємо дива далеко.
Хіба не диво, як лелека
в селі гніздиться на даху?
Жовтий жовтень браму багряну будує.
Хмари низько над барвами міста пливуть.
Листопад по проспектам і площам крокує.
Хмари дні ці за обрій несуть.
В янтарный, как требует мода,
Октябрь покрасил леса.
А всё-таки мудро природа
Сезонов творит чудеса.
В местах, где пустынно и людно,.
Нас Город встречал, как родных,
С ним было приятно и трудно
В созвездии лет молодых.
Но годы над нами не властны,
Мы старше, но также юны.
И так же порывы прекрасны,
И так же идеи свежи.
Сезоны меняют мой Город,
Я вновь очарован тобой.
И в каждом сезоне ты молод,
Я пью твой пьянящий настой.
В настое есть терпкость былого
И пряность волнующих встреч.
И сладость родного порога,
Которую смог ты сберечь.
Я всё ещё верю в приметы,
Храня ностальгию в себе.
Но снова от станции Лето
Нас осень увозит к Зиме.
Осене, осене…
Небо ще з просинню.
Осене, осене…
Айстри цвітуть.
Осене, осене…
Ми тебе просимо:
дні золоті хай
тепло ще несуть.
Осене, осене…
Трави із росами,
Осене, осене…
Фея багряна,
золотом золото,
наче покосами,
скрізь повстеляла
ти килимами.
Осене, осене…
Все в акварелях.
Геть ностальгію!
Не місце хандрі!
Висну в багряно-
злотих я тунелях.
Кетяг калини
горить на порі.
Осене, осене..
Листя золочене,
плетиво світла
і павутинки.
Осене, осене…
Будь ти привітна,
щоб не скотилася
жодна сльозинка.
Осене, осене…
Я уже з просіддю.
РОки мої
забираєш з собою,
линуть до тебе
вони зі сповіддю,
в серці ж романтика,
ніби весною.
Осики жовтаве листя,
мов яблука стиглі в саду,
вербиченьки жовте намисто –
кораблики мов на ходу,
кленові, як зорі на небі,
листочки святково висять,
у леготі тихого вітру
в серцях почуття шелестять,
зустрілися жовтий з багряним,
відкрились коханню навстріч,
осінь їм пише романи,
елегію душ – тиха ніч,
ця осінь така чарівниця,
сусальну красу відкоркує,
обсипле закоханих злотом
й багрянці їм всі подарує,
кохайтеся, милі листочки,
в коханні себе полюбіть,
пройдіть крізь зими заморочки
й осінню красу збережіть.
Світлина з мережі Інтернет
Повір у казку осені! Повір!
Я в казці опинилась серед осені.
Не вірите? Мене позвав казкар…
Насипав щедро він на небо просині,
Налив у келихи настояний нектар.
Відкрив завісу – там палітра осені:
Червона мідь, латунь зеленувата,
Червоні кетяги ще зранку росяні
Калини, а біля неї дітки-калинята.
Берези віти в золоті сусальнім,
Багрянець вОгняно на кленові горить,
Жоржини білі, мов в фаті вінчальній,
І різнобарв’ям айстр чарує мить.
Розкішні, пишні хризантеми-діви
Без гонору, без слів чарують зір,
Рудбекії лаштують переспіви…
Повір у казку осені! Повір!
Вруняться переливами осені барви,
У відблиску вечора сховані чари,
Діамантами роси упали на трави,
Загравши мільярдами бликів в муравах.
Метаморфози фіранки відкрили,
Місяць в чалмі вже летить, мов на крилах,
Сузір’ями зір устеляє дорогу,
Десь тулиться вітер уже до порогу.
Осіннім листям устелені вулиці,
У світлі ліхтарів – цілунки й зустрічі,
І вальс Вівальді, і нічні хороводи
Кружляли у обіймах прохолоди.
Осика стоїть у багряному листі,
Калина всміхнулась в червонім намисті,
Десь втіхи просили осінні сади,
Ведмедиця в небі лишила сліди.
Ця ніч міріадово зоряна й тиха,
Для серця мого остання це втіха,
Легка прохолода, тепла вже нема,
За обрієм десь заховалась зима.
Я запросила в гості осінь-златовласку,
Дві філіжанки чаю на столі,
Скрипаль зіграє нам осінню казку
До першої вечірньої зорі.
Ішла граційна гордовита пані,
Несла дари з розкішних сундуків,
Їй кланялись дуби – пани всі знані
І клени вартували з рундуків.
Багряна сукня розвівалась вітром
Й тяглося шлейфом листя по землі,
Навколо айстри усміхались квітом,
І грабів бурштинові камзолі
У відблисках сідаючого сонця
Все чарували в предвечірній час.
Палітра жовтня відкрива віконця,
Альтанка чепурна чекає нас.
Солодкий, зігріваючий, терпкий
Смакуєм чай… Я з осінню на ти.
Скрипалю, казку для душі зіграй,
А ти нам, місяченьку, посвіти.
Настояне вино наливає в келихи осінь,
натужну посмішку ховає в оголених вітах,
прощаючись з нами, кидає з неба ще просинь,
печалі складає в інеєм припорошені квіти,
в повітрі залишає пряний аромат кориці,
бадьорить ластівки зажурене гніздо,
прощальний вальс танцює з жовтим листям,
що землю бурштином встелило вже давно,
настояне вино всіх випить просить осінь
і тихо йде, не обертаючись назад,
сумно-печальний погляд кида ніби в простір
й веде у даль з собою збляклий листопад.
Спасибо за волшебную осень🍂🍁❤️
Танечка.благодарю за созвучную оригинальность прекрасной души!!
РАЗВЕ ЭТО СТРАННО?
(В квартире осень)
Сегодня ясно, завтра будет дождь,
и жёлтый теплый свет,
в углу дивана,
включает тени в пять утра.
С экрана
окна, чуть рваный,
тянется рассвет.
В квартире осень, разве это странно,
Что августа в квартире больше нет?
И теплый плед укутывает суть,
он пахнет миндалём
и чем-то прочим,
когда в квартире осень между строчек,
и сотни точек
смытых под дождём,
листать страницы продолжают ночи,
скользя о ней, а может быть о нём.
В квартире осень, тишина, уют,
на белом потолке
танцует танго
волшебный листопад,
о самом главном,
спускаясь плавно
нежностью к руке.
В квартире осень, разве это странно,
когда сентябрь дыханием к щеке
прильнëт на миг,
и плед упав с дивана окажется в оранжевой листве,
на коврике ещё зелёной ткани?
В квартире осень, разве это странно?… … …
©Татьяна Лев
Поздняя осень
Бледноликое солнце заглянуло в наш сад,
Где по сонным тропинкам гулял листопад,
Где у дома еще хризантемы цветут,
Охраняет их старый репей – баламут.
Засыпает наш сад, облетела листва,
И уже не блестит изумрудом трава,
Тусклы краски, осенняя блекнет картина,
Лишь рябина вся в ярких оттенках кармина.
Дует ветер холодный, и вот ведь досада,
В дом прокралась воришкой ночная прохлада,
Стал непрошенным гостем, надоедливый дождь,
Он приходит тогда, когда вовсе не ждешь.
Руки мерзнут, налить бы бокальчик тепла,
Только осень остыла, и тепло все свое отдала,
Но не стоит грустить, улыбнитесь, с утра, обнаружа,
Что замерзла за ночь одинокая, серая лужа.
Нас согреет горящий в окне огонек,
И звонки телефона, кто близок, но очень далек,
Яблок поздних душистый плывет аромат,
И прохладная осень пока не покинула сад.
Надзвичайно прониклива осіння лірика душі. Україна теж має чудові пейзажі усіх відтінків. Тільки б скінчилися криваві відтінки, пов’язані із війною…
ЧЕКАЄ ВСЕ ЖИВЕ НА МИРНІ ДНІ
Жовтневий вітер золото обтрусить,
Не втримаються клени вогняні.
Від ставу йдуть поважно ситі гуси –
Чекає все живе на мирні дні..
Вбирають осінь прибрані хатини,
Господарі садиби чепурять.
Всі віримо, що ворога відкине
Синів і доньок наша мужня рать.
Благословенна Україна-мати
Лаштує сани – до зими от-от…
То дай же, Боже, сил відзимувати,
Врятуй війною стомлений народ.
Як ворог не хотів урвати кусень –
Не віддамо ми кровного в житті.
Це наш ставок… і листопад… і гуси –
І осінь у промінні золотім.
/надихнула картина Віталія Бараненко/
Миру всім!
БУДЬ МИРНИМ, ПРОШУ, ЛИСТОПАДЕ,,,
/акровірш/
Будь мирним, прошу, листопаде,
Усміхненим і золотим.
Дарує радо жовтень спадок –
сЬогодні мусить він іти…
Милують око хризантеми.
І тИша. Ніч дарує сни…
Радіємо усі за те ми –
Не хоче мій народ війни!
В сИрі, холодні в дощ землянки
Молитви шлють із теплих хат.
Про Перемогу на світанку
Розвідник мріє, снить солдат.
Окопну пісню кат не спинить,
Широка, вільна – словом б’є!
У серці – рідна Україна
Легені повнить: це – ТВОЄ…
тИ, листопаде, не стидайся –
Сміливу пісню підхопи.
Тепло й надію людям дай цим,
Осяй сади, поля, степи.
…Пробився перший промінь садом,
А захисник молився вслід:
«Даруй з життям нам, листопаде,
Енергію, що зцілить світ!»
Осень в Карпатах
По горным спинам
Ступает осень.
Падают листья
На мокрый покров.
В жёлтых осинах –
Небесная просинь.
Век на это
Смотреть я готов.
Острые крыши.
А небо – закатно.
Слова излишни.
Закрой глаза.
И ты услышишь,
Как безвозвратно
По коже кедра
Скользит слеза.
Неперевершено! Чудова осіння лірика!
Чудовий конкурс! Скільки віршів написано про карооку пані Осінь, але всеодно замало!
Дякую Вам, Каролін, від душі!
Мои благодарения,дорогая Зоя!Пусть всегда звучит мелодия поэтического сердца!!Любви и мира !!Спасибо,что Вы с нами!!
Вже пожовкло листя.
В небі ніжна просинь.
І в перлах-намисті
Вербичкини коси.
Клен стоїть в багрянім
І шепоче листям
До верби-красуні,
Щоб за нього вийшла.
Верба посміхнулась
І в отвіт шепоче,
Вітер приглянувсь їй.
З ним побратись хоче.
Не знала вербичка,
Вітер любить волю.
І вже залицяється
До берізки в полі.
Зранку осінь золотом притрусила сад.
Красувався на лозі стиглий виноград.
Під промінням яблука всміхалися червоні.
Вранішню росу дівчина збирала в долоні.
Дай умитися мені срібною росою.
Поділися, осене, зі мною красою.
Щоб румяним було личко, чорнявими брови.
І щоб вуста мої були, були калинові.
І хай шкіра моя сяє, сяє оксамитом.
А ти, козак, повертайся, та й не блукай світом!
В таночку пристрастно кружляла з Листопадом Осінь.
Хмільна від молодого червоного вина. Щаслива від обіймів, вдивлялась в неба просинь.
Не знала ще, що підкрадалась вже біда…
Вона не знала , що Листопад вже піде на світанку.
Красу її розтопче, розкида по землі.
Що дощ намочить сиві коси з ранку,
Які ще вчора були довгі і руді.
Густий туман затягне мороком усе.
Настануть дні для неї чорні і сумні.
Красу останню її по світу вітер рознесе.
Потягнуться в печалі до зими короткі дні.
Багато вже написано віршів
Про вишукану карооку пані.
Здається, що забракне слів,
Про неї написать в романі.
Багато вже написано пісень
Про чародійку цю рудоволосу.
Мелодії вітри наспівують їй вдень.
Сплітаючи вербові віти в коси.
Красива, горда і примхлива!
Ще б пак, засліплює її краса!
Багряну сукню золотом розшила.
В сріблястих перлах її руда коса.
Вона так вабить погляди до себе.
А шлейф її парфумів так пянить!
Не ,,Дім Діор», а там, на небі
Диктують янголи, як моду їй вершить.
Красива, сильна, горда і примхлива.
Весела, ніжна, пристрастна , сумна.
Ця вишукана пані — справжня жінка!
Всевишнім врода їй чарівна дана!
Дорогая Каролин, спасибо большое за мотивацию увидеть и эту осень во всех её красках
Искренне признательна,дорогая Любовь!!Пусть неустанно звучит мелодия прекрасного поэтического сердца!!Спасибо,что вы с нами!!
МІНЛИВА ОСІНЬ
Мінлива красуня осінь
Знову прийшла з дощем,
Неба закривши просинь,
Посіяла в серці щем
За літом, яке минуло —
Нема більш його краси…
Так швидко воно промайнуло,
В зажурі стоять ліси.
Та сонечко лиш всміхнулось,
Природа немов ожила
І золотом лісу торкнулась
Осіння чудова пора.
В розкішнім вбранні золотавім
Багрянцем весь ліс зашарівсь,
У сонця промінні яскравім,
Здається, він трохи зігрівсь.
Мінлива, як жінка осінь.
То плаче вона, то сміється.
Буває не знаєш зовсім
Сьогодні у що вдягнеться.
В накидці сріблясто-прозорій
Збирає ранкові роси,
Чи в сукні барвисто — узорній
Розчісує вербам коси.
У вальсі із вітром танцює,
Чи пісню співає сумну,
Картину строкату малює,
Чи землю готує до сну.
Якою б вона не бУла —
Торкнулася струн душі,
Харизму її відчула,
Хоч навіть ідуть дощі.
ОСІННІ КОЛЬОРИ
Зелено-жовті кольори
Подарувала осінь,
А зверху із Пристін гори
Ще й неба, й річки просинь.
Кущі багрянцем червоніють
На схилах крейдяних,
Зачарувати вони вміють
І манить так до них!
Густі краплиночки роси
Сріблясті під ногами…
Тепліє в серці від краси,
Що зовсім поруч з нами.
Потрібно вибрати лиш час,
Аби помилуватись,
Бо осінь не чекає нас —
Пора перевдягатись.
У темно сірі кольори,
Що небо застилають,
Дощем рясним вони згори
Усюди поливають.
Земля ріллею зачорніє,
Ліс стане сірим і рудим.
Прикрасить білим все ж зуміє
Морозець інеєм густим.
Палітру різну осінь має
І нею скрізь малює,
Відтінки вміло підбирає,
Ось тим вона й чарує…
ЛИСТОПАД
Кружляє в танці листопад,
Аж золото з під ніг…
Бува не в такт і невпопад
І сиплеться вже сніг.
Від танцю він аж зашарівсь,
Присівши на осонні.
Як відпочив, то озирнувсь-
Дерева стали сонні.
Картату ковдру постелив,
Щоб часом не замерзли,
Легенько снігом притрусив,
І кольори враз щезли.
Все стало сірим і сумним,
Поник і листопад…
Кружляє в танці вже між тим,
Пухнастий снігопад.
Дорогая Каролин, спасибо за красивый стих и видео. Своими стихами Вы действительно открываете врата в мир прекрасного.
Мои благодарения,Николай за Ваш созвучный свет большого поэтического сердца!!Спасибо,что Вы с нами!
РАХУЄ ОСІНЬ СВОЇ ДНІ
Зривають шати з осені вітри
І листя шурхотить, співає пісню.
Ця осінь вже рахує свої дні,
Псують вітри картину живописну.
І майже голі всі ліси.
Готуються дерева вже до сну.
Стікають швидко осені часи,
Сумну чіпляють у душі струну.
Тепла нам хочеться, яскравих кольорів,
Щоб милуватись барвами і сонцем,
Червоний клен, щоб майорів,
Зими не хочеться ще зовсім.
Та вже нагадує нам осінь —
Не за горами десь зима.
Хмари закрили неба просинь,
В долинах стелиться імла.
В теплі краї вже гуси відлітають,
Кричать у небі гусячі клини,
Закінчення тепла вже відчувають,
Все ближче, ближче до зими.
СЮРПРИЗ
Мені сюрприз приготувала осінь:
На ранок все подвір‘я стало золоте,
Опало листя з абрикоси,
Зачарувавши тим мене!
Така краса! Пухнасто- жовтий килим…
Ступати не наважуся ніяк ,
Враз став яскравим двір і милим,
Його прикрасив листопад.
Вдалося здивувати. Щиро вдячний,
За настрій і за килим золотий.
Мені сподобався сюрприз, він дуже вчасний,
Яскравий, кольоровий і простий.