Читателей на странице:
Герою-мученику, їжі та води
Доставити несила гумконвою.
Та ти стоїш незламний… диво з див,
Із ворогом в смертельному двобої…
Від вулиць – розшматованість цеглин,
Могили на подвір’ях вводять в ступор.
Ми молимось, щоб вирватись змогли
Твої стражденні люди, Маріуполь.
Завалів груди… смерті рок… печать…
А ще недавно морем гість твій марив…
Колишеш в хвилях стомлену печаль
Розкішний край славетних сталеварів.
Вночі ховає сльози молодик,
Коли здригаєшся від градів та ракет ти.
А ти стоїш… без їжі та води,
Хоч як тебе не намагались стерти.
О Маріуполю, серед пожеж заграв,
Кипиш у гніві, мов вулкана кратер.
На захист України твердо став,
немов Титан, якого не здолати.