Читателей на странице:
Поет – не Бог, але він має силу,
Ту силу слова, що до миру зве,
Він написати може мудро і красиво,
А може так, що буквою на шмаття рве.
Його не треба злити, він Поет,
Він бачить наскрізь й відчуває біль,
Отой, що серце пронизав стрілою,
Думки летять, неначе буревій,
Він словом гніву може стать до бою
Проти війни, проти смертей і диких звірів,
Проти насилля і засилля ворогів,
Ні, його душа не обміліла,
Вона цвіте й у заметіль серед снігів.
Поета серце хоче МИРУ, МИРУ,
Щоб не було ні крапельки страждань,
Ніколи щоб війни не було виру,
Щоб благодаттю ріс наш гетсимань.
Творець вкладає всі слова у риму,
У душу заглядаючи поету,
Іде навала слів і їй немає спину,
Йому не треба ні звання, ні еполети,
Бо він Поет, творець всього нового,
Його в усі епохи чують всі,
Бо він володар слова вікового
І з Богом він живе в своїй душі.
Світлина з мережі Інтернет