Читателей на странице:
Земля моя, з прадавнього народу,
Що кров’ю волю вибороли нам.
Ти маєш нині добру цю нагоду,
Щоб вистоять в укріпленнях синам.
Були часи нелегкої навали,
Але збережений мій рідний Бар.
За віру катували і вбивали
Тих, хто в неправді участі не брав.
Світило любо сонце перемоги,
Були бої, Богун і Кривоніс
Фортецю брали з барської дороги,
Їх через Рів козацький човен ніс.
Це мальовниче моє місто сонця,
Де польська шляхта мала собі схрон.
Егіда королеви Бони Сфорца,
Князівств штандарти посивілих скронь.
Тут Барські радили Конфедерати,
Історія загублених віків.
За рідний край відважно помирати
Могли нащадки славних козаків.
Людей оберігає Богоматір
Від ворожнечі, позовів і скарг.
З любов’ю материнською провадить,
Бо віра – то є найцінніший скарб.
Не проклинай ніколи ту годину,
Коли на світ з’явився саме ти.
Перехрестись в господі, будь гостинним,
Запрошуй подорожнім увійти.
Мій родовід служителів церковних
Оберігав цей спокій для душі.
Від віровизнання не відсторонюй,
Любов у серці вічно бережи.
Краса довкілля гарної природи,
Коли квітує молода весна.
Кохання знову в рідний Бар приводить,
Де човен гойдається без весла.