Читателей на странице:
Це ж юність догонив сімнадцятирічну,
Десь линула музика з вікон авто.
Знайомство тіснилось між серця оплічно,
Відбиток зостався без відома двох.
Позаочі фліртом заграє досвітньо,
А мізки закрутяться скоченням сліз.
Поквапно не міг добродушно зустріти,
На повному шалі обачливо зблід.
Жорстокої правди наслухавсь доволі,
Хіба мені легше розкаятись знов,
Коли шепотінням любити промолю,
Нічого більш окрім прийняти любов.
Звістуючи радість з лілей Гавриїла,
Настирливо вірю, що Бог серед нас.
І, може від смутку, ще глибше прозрію.
Моменти цінує приділений час.