Читателей на странице:
Чудові в тебе очі,
Прекрасні і порочні,
Сама немов чаклунка
Від ніжного цілунку.
Хотіла передати
Твоя бабуся тата,
Як серце чарувати,
Насліддя черевате,
Але свята побожність
Сказала: так неможна,
Бо праведні не чинять
Нашептів ворожіння.
Твоя краса з природи
Довірливо походить,
Душа питає в Бога,
Доречна де спромога.
Тендітна тільки ззовні,
Емоціями повні
Всі внутрішні основи,
Найкращі від любови.
Коли ти є гнівлива,
Ще більше стань красива.
Рожеві щоки квітнуть,
З немилості як стріну.
Незнав, що розсердити
Святечу можна з виду.
І ти спроможна мститись,
За недругів молитись.
Сором’язливу вроду
Показувати сходу,
Розбещено картати,
Виноситись кирпато.
Свою яскраву вдачу –
(А поза всіх не бачу) –
Продати на додачу
Похизуватись вдало,
Як слави їй замало.
Така вона маленька,
Розкішна, чепурненька.
Отож із ким зійдешся,
Від того наберешся.
Леоне, Ви – тонкий знавець жіночої натури! Ви все в жінці вмієте помічати й цінувати, особливо в коханій жінці! Гарно!
Щиро дякую.
Хорошее стихотворение! И по смыслк, и по содержанию, и по ритмике изложения! Новых успехов, Leon!
Большое спасибо.
Тонкие, эмоциональные, проникновенные строки!
Замечательное стихотворение!
Леон, от души желаю вам новых творческих успехов, счастья и вдохновения.
Благодарю.