Читателей на странице:
Ми не правильно любимо,
Мрії є нездійсненні.
Бо любов неокуплена,
Що віддав – не поверне.
Не тому ми кохаємо,
Що навзаєм подружні.
Як втрачаємо – каємось,
Тільки дуже сутужно.
Треба бути щасливими,
Щоб одної буть плоті.
Бога нам не прогнівати,
Що зіпсуті в любові.
Як втрачати не хочемо
Свої звички невченні,
Залікуємо злочини,
Завинив як нікчема.
Чи покласти за ворога
Свій пожиток мізерний.
Ми за нього не молимось,
А відводимо серце.
Стільки чварів і розбрату,
Пересудів, розлучень.
А коли перепросимо,
Як гріхи душу мучать…
Красиво.
Дякую.
Дякую Леоне!
Уміть кохати, то мистецтво в душевній творчісті, як вірш.
Любов, не може буть жебратством, ще бути, як той мідний гріш.
Любов, вона завжди висока і здатна все перебороть.
Її з душі ідуть витоки,та часто тіло править хоть…
Дякую навзаєм, зворушливе доповнення.
Кохати – значить віддавати
І не просить взамін нічого.
Воно святе, воно від Бога,
Хоч й полину дає гіркого.
Щиро дякую. Кохати – значить віддавати. Найкраще сказано.