Читателей на странице:
Простіть, що боюся грому,
Втікаю завжди від брехні,
Що совість не знає злому,
Кричу байдужості: ні!
Гординю жену – проганяю,
Як пустить, бува, пазурець.
Образи в сувої згортаю –
Хай кроїть їх вмілий кравець.
Не знаю я рабства й покори –
Ставали ж вони на путі.
У правди шукаю опори –
Так буде завжди у житті.
Благородні риси відкривають красу людської душі. Дякую за виважені рядки, які спонукають на правильні висновки в житті.
Дякую, Леоне! Ми всі маємо плекати в собі благородні риси, бо лише тоді зміниться все навколо нас.
Дуже правильні життєві орієнтири та майстерне римування. Дякую!
Дякую, Оксанко за приємний коментар!
Дякую, Вам Валю! Такий вірш може написати тільки людина з добрим серцем і світлою душею!
Зоїчко, дякую Вам за такі теплі слова!