Читателей на странице:
Геометрія душ креслить наш поцілунок.
Але ти не примусь стати просто відлунням.
Не поквап згаряча на затуплені кпини,
Навіть не сперечайсь – ти не вмієш любити.
Не терпітиму вже тих я прихвостнів певно,
Хто тому напряже почуття ті дебелі.
Не бурчи, як тюхтій, не клянись на даремно,
Потім щоби втекти, про батьківство допетрив.
Те усе – лиш фіглярство, вистава дешева,
Не точив би ти ляси, неначе нікчема.
Зрозумій, що любити потрібно душею,
А палаци ліпити піщані нечесно.
Не розкреслиш любов заплановано далі,
Краще сядь і помовч. Чи насправді кохали?
Не повернеш назад, як було би не жалко,
Не загладиш провин чарівними квітками.
Так відверто і глибоко… Поцілунок із післясмаком полину. “Зрозумій, що любити потрібно душею,
А палаци ліпити піщані нечесно.” – краще і не скажеш. Браво!
Дякую.
Браво, Поете! Чудовий вІрш! Любити треба душею!
Дякую.
“Геометрія душ креслить наш поцілунок…” Так все починалося… Але чи то була справжня любов? Бо коли любиш – то вся душа наповнена світлом і любов”ю. Прекрасні поетичні рядки, наповнені глибоким змістом!
Дякую.