littercon

Читателей на странице:


Майским цветением с ароматом веры ,
Слились два сердца негаснущей любви,
Сверкая чистотой чувств без меры,
В тёплых объятиях утренней  зари
И шепот неба: Любовь навеки сохрани.
..

Приглашаем всех Премиум-авторов разделить душевные строки любовной лирики и принять участие в конкурсе «Любовь навеки сохрани» c 1 по 18 мая 2022 г.

Условия участия в конкурсе:

  1. Тема конкурса: 
  2. Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
  3. После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
  4. Разместить конкурсное произведение по трём пунктам: 
    • под этой статьёй
    • в своем личном профиле.

По итогам конкурса будут определены победители, которые награждаются подарочными дипломами LITTERcon.

Приглашаем новых талантов, не авторов журнала принять участие в конкурсе и получить сертификат на размещение произведений в журнале: https://littercon.com/ru/account-2/

Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!

Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра!!!

С творческой cозвучностью и поддержкой,

© littercon



5 5 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest
27 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Лусик
Премиум-автор
2 месяцев назад

Спасибо за очередной конкурс.Выполнила все условия конкурса
А в профиле уже есть моя песня ,которую сегодня посылаю на конкурс

https://youtu.be/YIC94MYPies
Любить и быть любимым-это самое счастливое чувство.
Любите и будьте любимы и счастливы и здоровы

Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
2 месяцев назад

Дорога Каролін, сердечно дякую за світло й чаруючу красу Вашої зворушливої й надзвичайно чуттєвої поезії, яка особливим теплом гріє душу і серце! Коли серця закоханих зливаються в єдине ціле, то це навіки, це назавжди.

Марина Зозуля
Премиум-автор
1 месяц назад

Нехай у кожної людини буде друга половинка, і в радості, і в горі. Сила кохання здолає будь-які труднощі на життєвому шляху. Мирного неба, сердечного тепла, якнайбільше світлих моментів кожному,

Людмила Рубина
Премиум-автор
1 месяц назад

Превосходные стихи, как и сама идея конкурса. Большое спасибо, дорогая Каролин. Прекрасный видеоряд и бесподобное прочтение, искренне, тепло, душевно.
Всем желаю удачи, творческого вдохновения и успеха.

Сергей Ремняков
Премиум-автор
1 месяц назад

К чему тебе мое признанье?
Душа моя у твоих ног…
Весны последней увяданье —
Прости — я вынести не смог.

Любовь моя безумной птицей,
Металась, билась на ветру…
Иль пела радостной синицей
Сиянью солнца поутру.

А ты смеялась и порхала
В своем загадочном саду…
Душа твоя ещё не знала,
Что каждый день тебя я жду…

Марина Зозуля
Премиум-автор
1 месяц назад

ЛИЛОСЬ КОХАННЯ…
Травневий вітер гладить досхочу –
Весняна Україна дуже файна…
Тобі на вухо ніжно шепочу:
«Кохаєш, як раніше? Тож кохай-но…»

Даруй цілунки трепетні мені,
Хто знає? Може, зараз – це востаннє..
Люби мене! Удвох ми на війні:
Не стримуй жодного свого бажання.

Хай почуття, мов витоки вітрів,
Пірнають у шовкові стиглі ниви –
Щоб ти у них, знеможений, горів,
І поруч я була — така щаслива.

Лиш ти і я… Звільнися від думок
У розкоші тремтливо-ніжних нив цих.
Здається, грім війни над нами змовк –
В безгрішності любові розчинившись.

Для мене ти – розрада та печаль,
Надійний тил, міцніший всіх ковчегів.
Лилось кохання… нас навік вінчав
Цнотливий, невгамовно-теплий легіт.

почуй.jpg
Марина Зозуля
Премиум-автор
1 месяц назад

Поющие в терновнике
В сердце юной Мег любовь запретная,
Брошен дерзкий вызов небесам.
Била жизнь двоих шальными ве́трами –
 Выбрал Ральф стезю – духовный сан.

 Но любовь сломает все обеты их,
И заглушит разум, гул толпы –
 Песня льнущих душ в веках воспетая,
 Рвёт сердца сквозь острые шипы.

 Муками терзает страсть терновая,
Души повязав грехом навек.
Но в судьбе, что часто сводит снова их,
Проиграет сану человек.

 И расскажет Мегги кардиналу всё,
Когда сына их постигнет смерть:
 «Отдала я всё, что отобрала ведь
 В Бога, что ты так умел воспеть.»

 Проведёт служенье над могилою,
 Ральф, сражённый горечью утрат.
 Грех его велик пред Божьей силою,
В смерти сына сам он виноват.

 Было с Мегги суждено влюбиться им,
Чтобы не расстаться никогда.
 Если б усмирил свои амбиции,
То над гробом сына не рыдал…

 Сжалился Всевышний над виновником,
 Сердце навсегда остановив,
 А две птицы по весне в терновнике
 Гимн поют утраченной любви…

Игорь Крапивин
Премиум-автор
1 месяц назад

.

Игорь Крапивин
Премиум-автор
1 месяц назад

Замечательная тема нового конкурса, спасибо Каролин и редакции журнала!

Игорь Крапивин
Премиум-автор
1 месяц назад

Омуты любви

Теплом сердец, согреют нас все люди,
Душой добра, любовь приходит к людям.
Как песнь она, влюбленным всем играет,
Любви мотив, звучит, когда мы любим.

Звучит все в такт, и в ритме все играет,
Любовь порой, подарит нам всю радость.
Из века в век, все ходит где-то рядом,
И сердце наше, нам всегда подскажет.

Припев:
        Любовь всегда прелестна, когда мы любим честно,
        Всем сердцем окунаясь, в омуты любви.
        И повсеместно, мы ждем так все моменты,
        Где ждет любовь, и будем ей верны.

Мы ждем любви, и все по ней страдаем,
Её приход, так часто ожидаем.
Трагизм судьбы, всегда он где-то рядом,
Любви каприз, душа любовной драмы.

Припев:

Игорь Крапивин
Премиум-автор
1 месяц назад

Любовь
Нежность всех объятий, романтикой полны,
И любовной встречей, вы так опьяны.
Манит обаянием, сердце в такт стучит,
Встреча двух объятий, их соединит.

История той встречи, первая всегда,
Первым поцелуем, запомнят их сердца.
Молодость не вечна, но помним времена,
Где порой беспечны, были в те года.

Припев:
        В жизни главное слово –это любовь,
        С нами вечно по жизни- это любовь.
        Сердце дарим всем ближним- это любовь,
        И во сне часто снится -наша любовь.

Романом постоянства, любовь мы сберегли,
И первые те вальсы, все в памяти они.
Все важные моменты, объятий встреч полны,
Любовные свидания, судьбою всем даны.

Припев:

Игорь Крапивин
Премиум-автор
1 месяц назад

     Глаза любви
Посмотри в мои глаза, в глубине моя печаль,
Отпечатком жизни дней, там следы потери дней.
Там в сетчатке цвет души, и потухшие огни,
Весь ушедший день мечты, все прошедшие пути.

Отведи печали с глаз, улыбнись хотя бы раз,
Пусть придет еще не раз, день, где счастье будет в нас.
Свет очей красив у нас, видит мир он без прикрас,
И огни любимых глаз, вновь сияют в этот час.

Припев:
        В глазах печаль, и часто грусть,
        Там мир глубок, душевный мир.
        Очей весь взор, на свет глядит,
        И счастье нам, увидеть мир.

Позитив сияния глаз, очарует в этот раз,
И красивый свет очей, радость даст на каждый день.
Пусть во взорах на пути, рады что мы не одни,
Всей любви глаза полны, радость ждет нас впереди.

Leon Clerk
Премиум-автор
1 месяц назад

Усе живе на світі прагне кохання. Це закономірність життя. Які чудові ті почуття взаємних стосунків! Як гарно передала ті риси любові і ніжності пані Людмила (Karoline)!

Leon Clerk
Премиум-автор
1 месяц назад

Весна у першій ластівці приходить,
пора кохання, відчувати струм.
Життя пізнати наново не проти,
й собі у домі затишок змайструй.
Будь птахом вільним, сильним і дбайливим,
у світ привнести радість поспіши.
Хай почуття прекрасні розбудити
кохання в квітці зможе для душі.
Зустрінь любов єдину, чесну, вірну,
з дощами сумувати не покинь.
Зігрій, коли холодний віє вітер,
не остуди тоді чуття палкі.
Якщо відчути трепетне бажання,
яке спроможне серце схвилювати,
вмій через вираз, проявив пошану,
життя поцінувати, покохавши.
У кожній, ніби незначній дрібничці,
увагу приділити постарайсь.
За щастя і кохання поборися,
весну переживай іще не раз.
Як спільні подихи і серця стуки,
блаженство обопільне, навіть біль.
Немає тоді довгої розлуки,
не зможеш зрадити і розлюбить.

1648236253166.jpg
Людмила Рубина
Премиум-автор
1 месяц назад

Любовь навеки сохрани

Любовь навеки сохрани.
Она в тебе, в душе и в мыслях.
Мерцают вдалеке огни.
Повисли капельки на листьях.

Прохладный дождь смывает сны,
Залечивает чьи-то раны.
А мы вдыхаем хмель весны.
Наш новый день сумбурно-пряный.

Он начинается с любви,
С горячих, нежных поцелуев.
Жаль, время не остановить,
Но можно повторять — Люблю я!

И растворяться до конца
В счастливых, ласковых минутах.
Стучат влюблённые сердца.
Мы не запутались в маршрутах.

Сошлись в галактике пути.
Одна весна, одно мгновенье.
Звезда упавшая летит.
Для нас она, как откровенье.

Пусть светлой радостью звучит
Мелодия на тонких струнах.
Душа поёт, а не молчит,
В такт ветру на песчаных дюнах.

Взлетают птицы к небесам
И кружат в вышине беспечно.
Есть в нашем мире чудеса,
Когда любовь пришла навечно.

Татьяна Лев
Премиум-автор
1 месяц назад

Прекрасный конкурс! Прекрасное произведение! Спасибо за такую красоту!

Татьяна Лев
Премиум-автор
1 месяц назад

Любовь… а где она живёт?
В душе? В сердечной оболочке?
В записанной на память строчке,
Когда в конце забыты точки,
Как будто продолженье… нить
К тому, что вдруг произойдёт?
И строчку хочется хранить,
Не пряча в порванном конверте,
В ней чувства, сила, в ней бессмертье,
В ней то, что будешь ты любить,
До бесконечности, безвольно,
И даже если станет больно,
И даже если…
Нет…
Пустое…
Об этом просто так не стоит,
Когда любовь живёт внутри.
Ты береги её, храни,
Безумно бережно и близко.
Не важен адрес и прописка
Твоей любви…
Живи…
Люби… .

Людмила Рубина
Премиум-автор
1 месяц назад

С молитвой к Господу встаю,
С молитвой к Господу ложусь.
Его за всё благодарю.
И потерять ЛЮБОВЬ боюсь!
Она прекрасна и нежна,
Как Храм в Душе, как первый цвет.
Она Божественно чиста
И льёт чудесный ясный свет!

Leon Clerk
Премиум-автор
1 месяц назад

Нам у обійми бурхливі б упасти,
а почуттями гарячими жити.
Ці загадкові завершити пазли,
ніжно долонями пестити шию.
Замки павучі на нігтях снувати,
медом залиплі, стікати додолу.
Годі, в натурі, пискляво стогнати,
пристрастно гладити стан напівголий.
Шлюзи потоками на ніч відкриті,
вітер-пустун заглядає в комірки.
Ой, як закохані, вічно неситі,
серце, мов ладанку, в себе помістиш.
Вогники віч закликають у гості,
місяця срібного в закуток впустиш.
Клешні у тіло впиваються гострі,
ледве затримуєш, мало не лусне.
Ластівка в’юрко гніздечко сплітає,
сипляться зорі наосліп на стежку.
Ніч до кінця горілиць добігає,
робиться порожньо ледь і бентежно.
Не відпускай навіть з півнями першими,
блисне як сонячний промінь або ж.
Палко, ще дужче, а спробуй все ж пестити,
солодко ніч зашарілу продовж.

Leon Clerk
Премиум-автор
1 месяц назад

Аби любитися взаємно
у злагоді переживати,
щоб гарно було і приємно,
на все життя одну кохати.
Хоча з тобою зовсім різні,
бувають часом суперечки,
але душею стали рідні
в повазі і стосунках гречних.
Зробились ніби одним тілом,
піклуємось за одні одних.
Не лиш для себе щось хотіли,
а дбаємо про все з любов’ю.
Не маємо багато часу,
затрат на певні забаганки.
Навчились цінувати щастя,
як поруч нам перебувати.
У цьому маємо зв’язкові
тісні ми сили, дужі крила.
Служіння є обов’язкове,
пожертвою світ підкорили.
Подружжя так обожествляє,
як в одну сторону обоє
націлені є почуттями,
а поміж радитись любов’ю.
Тоді солодка стає вічність,
життя як набирає сенсу.
Поглянути коли у вічі,
відчути ніжність своїм серцем.

Софья Баталова
Премиум-автор
1 месяц назад

Спасибо, дорогая Каролин,за отличное видео и чувственное прочтение,за притягательную силу чистоты и искренности !
Тема любви всегда своевременна и прекрасна.
Сердечно благодарю редколлегию журнала за неустанный труд.
Желаю всем творческих успехов,неиссякаемого вдохновения, мира,солнца и любви !

Софья Баталова
Премиум-автор
1 месяц назад

На губах твоих привкус рассвета,
Так легко с тобой рядом дышать..
Я люблю тебя очень.Это
Не устану тебе шептать

Ты в глаза мои загляни,
В них свет нежности негасимой.
Ты любовь свою сохрани,
Для меня сохрани, любимый!

Поцелуи твои пахнут мятой..
Ты со мной, и не надо слов.
Веет наша любовь ароматом
Самых первых весенних цветов

Вечер звёзд зажигает огни.
Будоражь признаниями кровь!
Ты любовь свою сохрани,
Чтоб вовеки жила любовь.

Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
1 месяц назад

Наші вишні квітують в саду,
Аж сміються вони звіддаля,
Мій коханий, у сад я прийду,
Щоб послухати спів солов’я.
Ми під зорями будем стояти,
Як у юні бувало роки,
Будеш ніжно мене обіймати
Й поведеш аж на берег ріки,
Де сидітимем в човні до ранку,
Місяць витче нам зоряний шлях
І світитиме так до світанку…
Ти мене понесеш на руках.
І роки нам зовсім не завада.
Та й навіщо нам їх рахувать?!
Нескінченна кохання принада

Буде ніжність свою дарувать.
Збережем ми навіки кохання
У серцях, що єдино злились,
Ми щоденно шепочем зізнання,
Наші долі віночком сплелись.

Світлина з мережі Інтернет

завантаження.jpeg.jpg
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
1 месяц назад

Перли-роси купають любов,
Благословляють її небеса.
Не на день – на вічність вона,
Ця блаженна, солодка краса.

Рай земний зацвіта для любові,
Соловей свою пісню співа,
І калина в весільній обнові
Цвітом білим усе засіва.
 
Їй присвячують оди поети,
Композитори пишуть пісні.
Незакохані мріють про неї
І благають прийшла щоб ві сні.
 
Хто плекає любові озерце,
Насолоду спиває сповна.
Її світло наповнює серце,
Зацвітає блаженством вона.
 
І квітує до скону, довіку,
Скільки сили є в неї й снаги.
Бережіть ви кохання навіки,
Й вічні будуть його береги.

Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
1 месяц назад

Напоїла весна доп’яна
Ароматом квітучих садів,
Налила у бокали вина
Й соловейка чаруючий спів.

В божевільному квіту кружлянні
Буде затишно й любо мені,
І ні грама розчарування,
Коли цвіт обліта на гіллі.

Знаю, будуть плоди пломеніти,
Як кохання із юності літ,
Усміхатися будуть нам віти
Й щовесни дарувати нам квіт.

В такі миті з тобою щасливі –
Зберегли у серцях ми любов.
Пам’ятаю усе до хвилини
І закохуюсь в тебе я знов.

І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.

Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.

Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.

Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
На життя, на любов, на вікИ,
П’єм кохання цілюще, як ліки,
Й бережем кожну мить на роки.

Любовь Кочкина
Премиум-автор
1 месяц назад

Дорогая Людмила, спасибо за лучик света, который несёт Ваш стих.

Любовь Кочкина
Премиум-автор
1 месяц назад

ТОБІ

Всі хочуть встигнути за часом,
Я ж намагаюсь зупинити миті.,
З тобою довше бути разом,
Роки ще наші не прожиті…

Повільно будем поспішати,
Неначе хочем зупинити час,
Щоб щастя з рук не випускати-
Господь його послав для нас.

Скажу тобі сьогодні зранку
Як сильно я тебе люблю,
Не лише каву в філіжанку,
Любові, пристрасті наллю.

На відпочинок сонце проведемо,
Щоб завтра знов його зустріти,
Бо поки разом — ми живемо.
Удвох життю будем радіти!

«Любов навіки збережемо!»-
Недавно ти мені сказав,-
«Всі негаразди ми минемо,
Тільки б вогонь в серцях палав»

27
0
Would love your thoughts, please comment.x
()
x