littercon
Читателей на странице:
Майским цветением с ароматом веры ,
Слились два сердца негаснущей любви,
Сверкая чистотой чувств без меры,
В тёплых объятиях утренней зари
И шепот неба: Любовь навеки сохрани...
Приглашаем всех Премиум-авторов разделить душевные строки любовной лирики и принять участие в конкурсе «Любовь навеки сохрани» c 1 по 18 мая 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса:
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/tXg65_NqYXI
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены победители, которые награждаются подарочными дипломами LITTERcon.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра!!!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Спасибо за очередной конкурс.Выполнила все условия конкурса
А в профиле уже есть моя песня ,которую сегодня посылаю на конкурс
https://youtu.be/YIC94MYPies
Любить и быть любимым-это самое счастливое чувство.
Любите и будьте любимы и счастливы и здоровы
Дорога Каролін, сердечно дякую за світло й чаруючу красу Вашої зворушливої й надзвичайно чуттєвої поезії, яка особливим теплом гріє душу і серце! Коли серця закоханих зливаються в єдине ціле, то це навіки, це назавжди.
Нехай у кожної людини буде друга половинка, і в радості, і в горі. Сила кохання здолає будь-які труднощі на життєвому шляху. Мирного неба, сердечного тепла, якнайбільше світлих моментів кожному,
Превосходные стихи, как и сама идея конкурса. Большое спасибо, дорогая Каролин. Прекрасный видеоряд и бесподобное прочтение, искренне, тепло, душевно.
Всем желаю удачи, творческого вдохновения и успеха.
К чему тебе мое признанье?
Душа моя у твоих ног…
Весны последней увяданье –
Прости – я вынести не смог.
Любовь моя безумной птицей,
Металась, билась на ветру…
Иль пела радостной синицей
Сиянью солнца поутру.
А ты смеялась и порхала
В своем загадочном саду…
Душа твоя ещё не знала,
Что каждый день тебя я жду…
ЛИЛОСЬ КОХАННЯ…
Травневий вітер гладить досхочу –
Весняна Україна дуже файна…
Тобі на вухо ніжно шепочу:
«Кохаєш, як раніше? Тож кохай-но…»
Даруй цілунки трепетні мені,
Хто знає? Може, зараз – це востаннє..
Люби мене! Удвох ми на війні:
Не стримуй жодного свого бажання.
Хай почуття, мов витоки вітрів,
Пірнають у шовкові стиглі ниви –
Щоб ти у них, знеможений, горів,
І поруч я була – така щаслива.
Лиш ти і я… Звільнися від думок
У розкоші тремтливо-ніжних нив цих.
Здається, грім війни над нами змовк –
В безгрішності любові розчинившись.
Для мене ти – розрада та печаль,
Надійний тил, міцніший всіх ковчегів.
Лилось кохання… нас навік вінчав
Цнотливий, невгамовно-теплий легіт.
Поющие в терновнике
В сердце юной Мег любовь запретная,
Брошен дерзкий вызов небесам.
Била жизнь двоих шальными ве́трами –
Выбрал Ральф стезю – духовный сан.
Но любовь сломает все обеты их,
И заглушит разум, гул толпы –
Песня льнущих душ в веках воспетая,
Рвёт сердца сквозь острые шипы.
Муками терзает страсть терновая,
Души повязав грехом навек.
Но в судьбе, что часто сводит снова их,
Проиграет сану человек.
И расскажет Мегги кардиналу всё,
Когда сына их постигнет смерть:
«Отдала я всё, что отобрала ведь
В Бога, что ты так умел воспеть.»
Проведёт служенье над могилою,
Ральф, сражённый горечью утрат.
Грех его велик пред Божьей силою,
В смерти сына сам он виноват.
Было с Мегги суждено влюбиться им,
Чтобы не расстаться никогда.
Если б усмирил свои амбиции,
То над гробом сына не рыдал…
Сжалился Всевышний над виновником,
Сердце навсегда остановив,
А две птицы по весне в терновнике
Гимн поют утраченной любви…
.
Замечательная тема нового конкурса, спасибо Каролин и редакции журнала!
Омуты любви
Теплом сердец, согреют нас все люди,
Душой добра, любовь приходит к людям.
Как песнь она, влюбленным всем играет,
Любви мотив, звучит, когда мы любим.
Звучит все в такт, и в ритме все играет,
Любовь порой, подарит нам всю радость.
Из века в век, все ходит где-то рядом,
И сердце наше, нам всегда подскажет.
Припев:
Любовь всегда прелестна, когда мы любим честно,
Всем сердцем окунаясь, в омуты любви.
И повсеместно, мы ждем так все моменты,
Где ждет любовь, и будем ей верны.
Мы ждем любви, и все по ней страдаем,
Её приход, так часто ожидаем.
Трагизм судьбы, всегда он где-то рядом,
Любви каприз, душа любовной драмы.
Припев:
Любовь
Нежность всех объятий, романтикой полны,
И любовной встречей, вы так опьяны.
Манит обаянием, сердце в такт стучит,
Встреча двух объятий, их соединит.
История той встречи, первая всегда,
Первым поцелуем, запомнят их сердца.
Молодость не вечна, но помним времена,
Где порой беспечны, были в те года.
Припев:
В жизни главное слово –это любовь,
С нами вечно по жизни- это любовь.
Сердце дарим всем ближним- это любовь,
И во сне часто снится -наша любовь.
Романом постоянства, любовь мы сберегли,
И первые те вальсы, все в памяти они.
Все важные моменты, объятий встреч полны,
Любовные свидания, судьбою всем даны.
Припев:
Глаза любви
Посмотри в мои глаза, в глубине моя печаль,
Отпечатком жизни дней, там следы потери дней.
Там в сетчатке цвет души, и потухшие огни,
Весь ушедший день мечты, все прошедшие пути.
Отведи печали с глаз, улыбнись хотя бы раз,
Пусть придет еще не раз, день, где счастье будет в нас.
Свет очей красив у нас, видит мир он без прикрас,
И огни любимых глаз, вновь сияют в этот час.
Припев:
В глазах печаль, и часто грусть,
Там мир глубок, душевный мир.
Очей весь взор, на свет глядит,
И счастье нам, увидеть мир.
Позитив сияния глаз, очарует в этот раз,
И красивый свет очей, радость даст на каждый день.
Пусть во взорах на пути, рады что мы не одни,
Всей любви глаза полны, радость ждет нас впереди.
Усе живе на світі прагне кохання. Це закономірність життя. Які чудові ті почуття взаємних стосунків! Як гарно передала ті риси любові і ніжності пані Людмила (Karoline)!
Весна у першій ластівці приходить,
пора кохання, відчувати струм.
Життя пізнати наново не проти,
й собі у домі затишок змайструй.
Будь птахом вільним, сильним і дбайливим,
у світ привнести радість поспіши.
Хай почуття прекрасні розбудити
кохання в квітці зможе для душі.
Зустрінь любов єдину, чесну, вірну,
з дощами сумувати не покинь.
Зігрій, коли холодний віє вітер,
не остуди тоді чуття палкі.
Якщо відчути трепетне бажання,
яке спроможне серце схвилювати,
вмій через вираз, проявив пошану,
життя поцінувати, покохавши.
У кожній, ніби незначній дрібничці,
увагу приділити постарайсь.
За щастя і кохання поборися,
весну переживай іще не раз.
Як спільні подихи і серця стуки,
блаженство обопільне, навіть біль.
Немає тоді довгої розлуки,
не зможеш зрадити і розлюбить.
Любовь навеки сохрани
Любовь навеки сохрани.
Она в тебе, в душе и в мыслях.
Мерцают вдалеке огни.
Повисли капельки на листьях.
Прохладный дождь смывает сны,
Залечивает чьи-то раны.
А мы вдыхаем хмель весны.
Наш новый день сумбурно-пряный.
Он начинается с любви,
С горячих, нежных поцелуев.
Жаль, время не остановить,
Но можно повторять – Люблю я!
И растворяться до конца
В счастливых, ласковых минутах.
Стучат влюблённые сердца.
Мы не запутались в маршрутах.
Сошлись в галактике пути.
Одна весна, одно мгновенье.
Звезда упавшая летит.
Для нас она, как откровенье.
Пусть светлой радостью звучит
Мелодия на тонких струнах.
Душа поёт, а не молчит,
В такт ветру на песчаных дюнах.
Взлетают птицы к небесам
И кружат в вышине беспечно.
Есть в нашем мире чудеса,
Когда любовь пришла навечно.
Прекрасный конкурс! Прекрасное произведение! Спасибо за такую красоту!
Любовь… а где она живёт?
В душе? В сердечной оболочке?
В записанной на память строчке,
Когда в конце забыты точки,
Как будто продолженье… нить
К тому, что вдруг произойдёт?
И строчку хочется хранить,
Не пряча в порванном конверте,
В ней чувства, сила, в ней бессмертье,
В ней то, что будешь ты любить,
До бесконечности, безвольно,
И даже если станет больно,
И даже если…
Нет…
Пустое…
Об этом просто так не стоит,
Когда любовь живёт внутри.
Ты береги её, храни,
Безумно бережно и близко.
Не важен адрес и прописка
Твоей любви…
Живи…
Люби… .
С молитвой к Господу встаю,
С молитвой к Господу ложусь.
Его за всё благодарю.
И потерять ЛЮБОВЬ боюсь!
Она прекрасна и нежна,
Как Храм в Душе, как первый цвет.
Она Божественно чиста
И льёт чудесный ясный свет!
Нам у обійми бурхливі б упасти,
а почуттями гарячими жити.
Ці загадкові завершити пазли,
ніжно долонями пестити шию.
Замки павучі на нігтях снувати,
медом залиплі, стікати додолу.
Годі, в натурі, пискляво стогнати,
пристрастно гладити стан напівголий.
Шлюзи потоками на ніч відкриті,
вітер-пустун заглядає в комірки.
Ой, як закохані, вічно неситі,
серце, мов ладанку, в себе помістиш.
Вогники віч закликають у гості,
місяця срібного в закуток впустиш.
Клешні у тіло впиваються гострі,
ледве затримуєш, мало не лусне.
Ластівка в’юрко гніздечко сплітає,
сипляться зорі наосліп на стежку.
Ніч до кінця горілиць добігає,
робиться порожньо ледь і бентежно.
Не відпускай навіть з півнями першими,
блисне як сонячний промінь або ж.
Палко, ще дужче, а спробуй все ж пестити,
солодко ніч зашарілу продовж.
Аби любитися взаємно
у злагоді переживати,
щоб гарно було і приємно,
на все життя одну кохати.
Хоча з тобою зовсім різні,
бувають часом суперечки,
але душею стали рідні
в повазі і стосунках гречних.
Зробились ніби одним тілом,
піклуємось за одні одних.
Не лиш для себе щось хотіли,
а дбаємо про все з любов’ю.
Не маємо багато часу,
затрат на певні забаганки.
Навчились цінувати щастя,
як поруч нам перебувати.
У цьому маємо зв’язкові
тісні ми сили, дужі крила.
Служіння є обов’язкове,
пожертвою світ підкорили.
Подружжя так обожествляє,
як в одну сторону обоє
націлені є почуттями,
а поміж радитись любов’ю.
Тоді солодка стає вічність,
життя як набирає сенсу.
Поглянути коли у вічі,
відчути ніжність своїм серцем.
Спасибо, дорогая Каролин,за отличное видео и чувственное прочтение,за притягательную силу чистоты и искренности !
Тема любви всегда своевременна и прекрасна.
Сердечно благодарю редколлегию журнала за неустанный труд.
Желаю всем творческих успехов,неиссякаемого вдохновения, мира,солнца и любви !
На губах твоих привкус рассвета,
Так легко с тобой рядом дышать..
Я люблю тебя очень.Это
Не устану тебе шептать
Ты в глаза мои загляни,
В них свет нежности негасимой.
Ты любовь свою сохрани,
Для меня сохрани, любимый!
Поцелуи твои пахнут мятой..
Ты со мной, и не надо слов.
Веет наша любовь ароматом
Самых первых весенних цветов
Вечер звёзд зажигает огни.
Будоражь признаниями кровь!
Ты любовь свою сохрани,
Чтоб вовеки жила любовь.
Наші вишні квітують в саду,
Аж сміються вони звіддаля,
Мій коханий, у сад я прийду,
Щоб послухати спів солов’я.
Ми під зорями будем стояти,
Як у юні бувало роки,
Будеш ніжно мене обіймати
Й поведеш аж на берег ріки,
Де сидітимем в човні до ранку,
Місяць витче нам зоряний шлях
І світитиме так до світанку…
Ти мене понесеш на руках.
І роки нам зовсім не завада.
Та й навіщо нам їх рахувать?!
Нескінченна кохання принада
Буде ніжність свою дарувать.
Збережем ми навіки кохання
У серцях, що єдино злились,
Ми щоденно шепочем зізнання,
Наші долі віночком сплелись.
Світлина з мережі Інтернет
Перли-роси купають любов,
Благословляють її небеса.
Не на день – на вічність вона,
Ця блаженна, солодка краса.
Рай земний зацвіта для любові,
Соловей свою пісню співа,
І калина в весільній обнові
Цвітом білим усе засіва.
Їй присвячують оди поети,
Композитори пишуть пісні.
Незакохані мріють про неї
І благають прийшла щоб ві сні.
Хто плекає любові озерце,
Насолоду спиває сповна.
Її світло наповнює серце,
Зацвітає блаженством вона.
І квітує до скону, довіку,
Скільки сили є в неї й снаги.
Бережіть ви кохання навіки,
Й вічні будуть його береги.
Напоїла весна доп’яна
Ароматом квітучих садів,
Налила у бокали вина
Й соловейка чаруючий спів.
В божевільному квіту кружлянні
Буде затишно й любо мені,
І ні грама розчарування,
Коли цвіт обліта на гіллі.
Знаю, будуть плоди пломеніти,
Як кохання із юності літ,
Усміхатися будуть нам віти
Й щовесни дарувати нам квіт.
В такі миті з тобою щасливі –
Зберегли у серцях ми любов.
Пам’ятаю усе до хвилини
І закохуюсь в тебе я знов.
І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.
Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.
Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.
Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
На життя, на любов, на вікИ,
П’єм кохання цілюще, як ліки,
Й бережем кожну мить на роки.
Дорогая Людмила, спасибо за лучик света, который несёт Ваш стих.
ТОБІ
Всі хочуть встигнути за часом,
Я ж намагаюсь зупинити миті.,
З тобою довше бути разом,
Роки ще наші не прожиті…
Повільно будем поспішати,
Неначе хочем зупинити час,
Щоб щастя з рук не випускати-
Господь його послав для нас.
Скажу тобі сьогодні зранку
Як сильно я тебе люблю,
Не лише каву в філіжанку,
Любові, пристрасті наллю.
На відпочинок сонце проведемо,
Щоб завтра знов його зустріти,
Бо поки разом – ми живемо.
Удвох життю будем радіти!
«Любов навіки збережемо!»-
Недавно ти мені сказав,-
«Всі негаразди ми минемо,
Тільки б вогонь в серцях палав»