Леся Гринців

Сонечко щедро пригріло,
Й землю, що спить розбудило.
Під сніжною ковдрою все міцно спало,
Проміння ласкаво його зігрівало.
Весноньку теж розбудило,
Ніжним теплом огорнуло.
Очі блакитні відкрила весна,
До сонця всім тілом тягнулась,
Вже відпочила, вставати пора,
Лютому мило всміхнулась,
Сукню красиву вдягнула.
Треба до Березня все підганяти
Килим на землю із трав посплітати.
Квіти весняні по нім розкидати,
Мусить весна людям настрій підняти.
Птахам за море вістку послати,
Що їм потрібно в дорогу збиратись
Й до рідного краю усім повертатись.
Люди очікують ранню весну,
Ніжну, звабливу і чарівну.
Хоч і красива весна молода,
Лютий не вступить їй свої права.
Вітром й морозом всіх хоче злякати,
Щоб і не думали шубки ховати.
Має в запасі снігу торбину,
Вітер холодний і дошкульний,
Та людям вже Лютий — зовсім не страшний.
Веснонька впевненим кроком ступає,
Лютий на Північ вона відправляє.

©Леся Гринцiв


1 комментарий

Наталия Устименко · 14.02.2019 в 8:06 дп

Гарний, теплий і позитивний вірш. Дякую Вам, Лесю, за красу.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Авторизация
*
*
Генерация пароля