Читателей на странице:
Свої напевно має переваги
вже трішки голомозий листопад.
Замудрився наскілечки поважний,
з поривів вітру ніч не досипав.
Жене з прогону холодом, дощами,
кружляє вихор листя золоте.
Під рвучким шквалом вікна задрижали.
Усе він на своїм шляху зітре.
У старому маєтку порядкує,
І швирголяє гіллям у садку.
Шукати де в заїзді порятунку?
З грудей читаєш назву позивну.
Живе кохання уві сні, думками,
у середині серця завглибшки.
Що не під силу годі вимагати,
перепитати можна у душі.
Зустрінь тепло від подиху відчути,
її ранетом спілим не рани.
Все наближають нас доріг маршрути.
До перемоги кожного храни.