Читателей на странице:
Жовтіє листям день, що так беріг:
Не вдіяти тепер із ним нічого.
Так облітає, сохне давній спогад,
В прощальний вальс при світлі ліхтарів.
Жовтіє сум задавнених світлин,
Обличчя я розгледіти не в змозі.
Згубили, розтрусили по дорозі,
Ті миті, де щасливими були.
В старих гірляндах сяяв Новий рік…
Альбоми всіх родинних фотографій
Ще інколи – запилені у шафі,
А хтось і зовсім викинув: старі…
В мобільному – нагадування дат.
(Їх пам’ять досить часто не тримає.)
Не розумію осені сама я –
За що вона вчинила листопад.
У навісному темпі — завжди біг,
Той ритм спіймати зараз все складніше.
Останній шурхіт листя. Мертва тиша.
…Здається, зовсім скоро буде сніг.
/Фото з мережі інтернет Ірини Філіпової./