Читателей на странице:
Осінній вік, немов вино,
П’ємо повільно, по ковточку…
П’янить приємно всеодно,
Поки зима дає відстрочку.
Збираєм враження в душі,
Їх боїмося розгубити,
Щоб у щоденній метушні,
Важливе щось не пропустити.
Не сповільнився нині ритм
Й частіше стали помічати
Природи буйний колорит,
П’янящі запахи вдихати…
Яке б не було це життя,
Та все ж воно прекрасне!
Тож поки серця є биття,
Вогонь любові не погасне
До цього світу, до землі,
До друзів, близьких і коханих…
Як провідник він у імлі,
В плеяді днів осінньо вбраних.