Світе милий, дивовижний

Читателей на странице:

517

Світе милий, дивовижний
І чарівний, і прекрасний!
Де додому йде доріжка,
В рідний дім аби попасти.
Там квітучу стрінь садибу,
То батьківські рай і сад.
Яблуні вони садили,
Вздовж подвір’я пророста.
Завжди там знаходиш спокій
Мами ласку і любов.
Любу усмішку від сонця,
Щоби знову ти прийшов.
Час не гай тому даремно,
Завітати квапся в гості.
У безхмар’ї чисте небо,
А життя цінуймо просто.
Розповіж про Україну,
Про столітню давнину.
Як бабуня світ любила,
Спогадом хоч поверну.
Ніжно пісню як співали,
І ростили діточок.
Більше семерих в рядок.
Горя чим добра зазнали,
Але дуже край кохали,
Бо припали до землі.
Їм зозуля накувала
Трохи літ з дитям малим.
Серце чуле і бентежне
Відчуває доброту.
Навіть увібрала стежка,
По якій тепер іду.