Не можу природно забутись

Leon Clerk

Читателей на странице:

Неможу природно забутись,
Отак, паливодо, забуть.
Гех, гнобить рудавистий утиск,
Скаравсь, животіючи, схуд.

Палаю, як нафта, смолисто,
Учадів від марнотравінь.
Гундосячи навісно містом,
Ввижається полум’я тінь.

Вона наче заколот серцю,
Бунтує кровисто жада.
На цямрину випусти несить,
Нехай більше не загляда.

Навряд чи спинюся, ця пристрасть
Мене доконає з жаги,
Від лев’ ячих риків розхриставсь,
Ланістою смерть схамени.

Те хибне уявлення дружби,
Параметри звужують зір,
Не бачиш відвертості пружно,
Протертість злостива до дір.

Я вільно думки прочитаю,
Як хоч заважать, не звихну.
Яскраво і щиро кохаю,
Інтимно лиш тільки одну.