Читателей на странице:
Впало втомлене сонце у море.
День – минувся… Лишилася тінь.
Ніч окутує мороком знову
Із якихось химерних сплетінь.
Не хоче у темінь ступати,
Де нема її рідних очей.
Утомилась вона чекати –
Вже не злічить безсонних ночей.
LITTERcon
А дійсно так, життєво, не надумано. Правдиво, є сенс, чітко і ясно. Щасти Вам, пані Валентино!
Дякую, Леоне! Долі знайомих інколи так бентежать, що виливаються ось в такі рядочки!
Прекрасное, трогательное стихотворение!
Нежно, жизненно, проникновенно.
Дорогая Валентина, желаю Вам новых творческих находок и как можно больше счастливых и радостных мгновений.
Людмила, искренне благодарю! Судьбы моих знакомых иногда очень трогают, поэтому и появляются вот такие строки!