Весняний сон (зі старезної творчої шухляди)

Оксана Павленко

Читателей на странице:

Пунктирно сміється стежина,
Навколо – смарагдовий рай.
Босоніж по ній знову лину
І вітру всміхаюсь: “Впіймай!”

Струмочка ловлю срібний вужик,
А він виривається з рук.
Тебе не приборкаю, друже,
Землиці ти вільний онук.

Проміння крізь сито вербове
Шукає стежину мою.
Його нетерплячість я знову
Люстерком маленьким ловлю.

Краплинка, як з гірки, весела
З травинки скотилася в низ –
Стривай! Обережно! Ой леле!
Край гострий! Обачніш! Дивись…

Милуюсь… зітхається тяжко,
Немов за плечима гора.
Чому? Та тому, що не пташка
І…вже прокидатись пора.
2005р.