Читателей на странице:
У відчуттях живу – немов востаннє,
А крихту неба віддаю тобі.
У зближенні доторкуюсь вустами,
Коли за обрій вечір вже добіг.
Десь у глибинах світлячки казкові
Цвіркочуть поночів’ї в далині.
На небі зоряному сни бузкові
Тебе дарують ніжною мені.
Проміння заціловує щемливо,
Займає долішнє згори цілком.
Проникнути бажає у щілини,
Погрожує все місячним ціпком.