Читателей на странице:
Файна, видзігорна кішасонька,
Ясні очі — зорі, губи – мед.
А собою, як кохане сонце,
Відкриває ніжності секрет.
Їй на ніс причепурилась бабка,
Щоб солодкий викрасти укус.
Може виглядає також ангел,
Прагне вирватися зі спокус.
Як же тій малій комасі заздрю,
Що вчепилась пригубити кров.
Вийняв би собі сопілку з тайстри,
Та до тебе в гості би прийшов.
Сонечко засліплює чи ж очі?
Мило хочеш заглянути вглиб.
Плаче сумно скрипка так щоночі,
Голос надривається у схлип.
Присвіти мені своїм ти серцем
І усмішкою мене розрадь.
Хай кохання щире доторкнеться,
Без вагання, сумнівів і зрад.
Полетімо, наче парокрильці,
В піднебесся, попід небокрай.
Золотим серпанком ледь прикрийся,
Та принад дівочих не ховай.