Читателей на странице:
Щасливий той, хто заглянув у себе
(Каролін Одас)
Не напросившись, без наполягання
Приходимо на Божий білий світ.
Тримає поклик вірного кохання,
Як не загоє, то переболить.
Розтрощені усі рожеві мрії
Б’є на череп’я долі ураган.
Мистецькі з часом витвори марніють,
Ніхто в дарунок їх не попрохав.
А кров гаряча венами струмує,
Червоні цівки дотику бажа.
Займає одиноких часом смуток,
Хворіє у самотності душа.
Бувають теж падіння після злету,
Чорніє серце, перемочить дощ.
Щасливий той, хто заглянув у себе,
Суттєве розв’язання віднайшов.
Тоді засяє сонце у блакиті,
Усміхнені стають довкіл усі.
Серпанками світанки оповиті,
Закохані милуються в красі.