Читателей на странице:

В руках держу я розовое счастье,
Не в цвете платья его заветный свет,
Оно — в душе, в её большом участье,
Среди времён, где точного ответа нет.
Ни в шуме славы, ни в бегущем блеске,
Ни в золоте, что сыплется дождём,
В тиши, где сердце в детском жесте,
Находит мир в невидимом своём.
В нём нет границ, оно внутри горит,
Лучистым светом, вдохновеньем,
И в нём звучит, как ветер говорит,
Вселенской песни искреннее пенье.
Счастливый тот, кто заглянул в себя,
Кто свет открыл в душевных тайнах
Кому указана Господняя тропа,
Ведь встречи в жизни неслучайны.
Я отпускаю образ розовой мечты,
А счастье — небо, отражённое в глазах,
Безмерность в жемчужинах души,
Симфония любви звучащая в стихах…
Francés
Dans mes mains, je tiens le bonheur rosé,
Ce n’est pas l’éclat d’une robe satinée.
Il vit en l’âme, en sa douce clarté,
Là où le temps ne sait rien révéler.
Ni dans la gloire, ni l’or qui ruisselle,
Ni dans l’éclat d’un instant lumineux.
Mais dans le cœur, où l’ombre est si belle,
Naît un reflet, pur et silencieux.
Il n’a de fin, il brûle en lumière,
Flamme secrète, souffle éternel.
Sa voix résonne, comme une prière,
Hymne du vent, doux et immortel.
Heureux celui qui connaît son mystère,
Qui trouve en lui ce trésor oublié.
Car le destin, écrit dans la lumière,
Guide ses pas sur la voie du sentier.
Je laisse fuir l’image d’un doux songe,
Le bonheur — le ciel au fond d’un regard.
Perle d’âme où l’infini prolonge
L’écho d’amour, vibrant dans l’art.
English
In my hands, I hold the rosy bliss
In my hands, I hold the rosy bliss,
Not in a dress does its true light reside,
It lives within, in a soul’s quiet kiss,
Where time reveals no answer to confide.
Not in the glory, nor the fleeting gold,
Not in the shine of treasures that cascade,
But in the heart, where shadows softly hold,
A silent peace, in quiet beauty laid.
It knows no bounds; it burns with gentle fire,
A secret flame, an everlasting gleam,
Its voice resounds, as winds of hope inspire,
A hymn eternal, born from life’s deep dream.
Blessed is the one who sees it deep inside,
Who finds the light within their hidden core,
For fate will guide, with heaven as their guide,
To paths where meaning shines forevermore.
I let the dream of rosy skies take flight,
Bliss is the heavens mirrored in the eyes,
A pearl of soul, where endless love alights,
A symphony where life’s pure beauty lies…
Español
En mis manos sostengo un dulce anhelo,
No en el vestido brilla su fulgor,
Habita en el alma, en su desvelo,
En el misterio sin fijo ardor.
No en la tormenta de vanos ecos,
Ni en oro que cae cual río fugaz,
Sino en el niño de gestos sinceros,
Hallando calma en su dulce paz.
No tiene bordes, arde en su centro,
Luz infinita, soplo divino,
Y en su latido, cual brisa al viento,
Canta el secreto del universo.
Dichoso aquel que en su ser indaga,
Que halla la estrella en sombras calladas,
A quien la vida revela sendas,
Pues todo encuentro es luz revelada.
Dejo que el sueño vuele en su danza,
Mas la alegría es cielo en los ojos,
Brilla en el alma como una perla,
Es melodía de amor sin tiempos.
Присоединяйтесь к поэтическим душевным нотам, дорогие творческие друзья!
С творческим вдохновением
Дорогая Каролин, большое спасибо за прекрасную поэзию, высокую, чистую, нежную, лиричную.
«В тиши, где сердце в детском жесте,
Находит мир в невидимом своём.»
Как уютно, трогательно, душевно отзывается каждая строка.
Изумительные стихи!
Желаю Вам новых творческих успехов и всего самого наилучшего.
Мои благодарения,дорогая Людмила!! Пусть лирическая чистота и душевное вдохновение наполняет Ваше сердце!!
Кожен рядок і кожне слово виливається через серце, щоб просвітлити спраглу душу. Наче відфільтровує через наші почуття солод, який формує енергію життя. Наша свідомість, мов губка, вбирає інформацію, перечитує, робить висновки, насичується і передає той настрій, чим надихає захоплення. Ще краще відчувається сказане: «Щасливий той, хто заглянув у себе». Тільки тоді можна осягнути щастя, коли відчуємо його в собі. Ним можна поділитися, подарувати, але не купити чи викрасти, бо щастя виходить тільки з доброго серця.
Мила Каролін, від щирого серця дякуємо за ту щирість слова, красу і доброту! Саме в цьому полягає задум поетичної гармонії — більше давати, ніж брати.
Любові, ще раз любові, невичерпного натхнення! І хай Вас оберігає Добрий Господь!
Мои искренние благодарения,Leon! Рада Вашей созвучности и душевному теплу! Пусть Господнее благословение дарит душевную поэтическую искренность!!ДОбра и мира Вам!!
Щасливий той, хто заглянув у себе
(Каролін Одас)
Не напросившись, без наполягання
Приходимо на Божий білий світ.
Тримає поклик вірного кохання,
Як не загоє, то переболить.
Розтрощені усі рожеві мрії
Б’є на череп’я долі ураган.
Мистецькі з часом витвори марніють,
Ніхто в дарунок їх не попрохав.
А кров гаряча венами струмує,
Червоні цівки дотику бажа.
Займає одиноких часом смуток,
Хворіє у самотності душа.
Бувають теж падіння після злету,
Чорніє серце, перемочить дощ.
Щасливий той, хто заглянув у себе,
Суттєве розв’язання віднайшов.
Тоді засяє сонце у блакиті,
Усміхнені стають довкіл усі.
Серпанками світанки оповиті,
Закохані милуються в красі.
Leon!!Дякую за творчу співзвучність та талант Вашого поетичного сердця!!
Мила Каролін, дякую за натхнення!
СЕЛЕНА
Світло лине небом та землею –
Уночі дочка Гіперіона
Їде в повні Місяця в короні,
Смолоскип палаючий у неї.
О Селено! Вмившись в Океані,
Запрягаєш коней в колісницю,
Світ принадний всім поетам сниться –
Чари неба… пристрасті… бажання…
Геліосу ти сестра вогненна,
Зевса Всемогутнього – кохана,
Світла врода спокусила Пана…
Ти для всіх є джерелом натхнення.
Як же ти, красуне білолиця,
Стріла юнака Ендіміона?
Згодилася жити в царстві соннім?
Полюбила смертного… мисливця…
О Селено! Всі твої зітхання
Таїнством охопить сяйво ночі.
Пристрасть чарів на вустах жіночих –
То богині шепіт про кохання…
Дякую за чудову поєзію,Марино!!