Читателей на странице:
/рондель-дактиль/
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.
Благість небесна вражає шляхетністю віхол.
Кола сніжинок… Лапата краса… Тихо-тихо.
Ось зачепився край марева – сірість білити.
Місяць-ріжок хоче з ним хороводи водити
В гу́рті зірок, серед перлів розкішного снігу.
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.
Благість небесна вражає шляхетністю віхол.
А ліхтарі намагаються зорі згасити,
Перетворити природну пухнатість на кригу.
Спокоєм дивним пейзажу зимового дихай.
Місячним сяйвом і штучним – алея залита,
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.