Читателей на странице:
Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не сти́шить і не зга́сить.
А в душах десь, у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співав
І подихом звучав в повітрі:
Поезії – душа жива!
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…
/картина Моніки Луньяк, Польща./