Вишита органза

Leon Clerk

Читателей на странице:

Вишита органза
Насувались грізні хмари,
над землею зависа.
Вогкістю ґрунти здіймались,
шанувалась скрізь весна.
Прагла з вечора до рання
милощів пізнати та,
милих дотиків кохання,
поцілунків би відтак.
Мокла зливою сердешна,
щулилась од мли вночі.
Прилипа до пахв одежа.
От нещадні ллють дощі!
Зорі вишиті в органзі
відблиски залишать нам.
У оранжевім екстазі
вибухнула враз весна.
Зелень треться об пагілля,
пінить крапля дощова.
Почуття як обопільні,
щастя вчасно відчува.
Втомлені, багкі, змокрілі,
але раді до небес.
Розправляли дужі крила,
мов вітрилом плоть напнесь.
Хутко, рвучко і спроквола,
так невитрименно баг,
аби милувати голу,
соками наповнивсь пах.
Цілу нічку дощ періщив,
лиш під ранок він ущух.
Ув обіймах твоїх ніжних
солодко доволі сплю.
Сни яскраві і п’янкучі
наяву тепер злились.
Наситились жадно п’ючи,
тріпко бились вгору-вниз.
Сперечались горобино.
Промінцями залоскоч.
Серце від пологів билось.
Не докучив ще той дощ?
Від взаємин не ховайся,
що стосується нас двох.
Манить вишита органза,
б’є на сполох, та будь спок!
Трунок струм’яних проталин
розтікається углиб.
По шпаринах ллється далі,
коли пристрасть розбудив.
Ласка проявів таємних,
ніжність викликає збіг
часу, місця і моменту
щастя принести тобі.
Як скінчаться зливи щедрі
і напоється земля,
роз’ясниться тоді небо,
я упевнюсь — ти моя!
Ніччю вишита органза
подарує пристрасть знов.
Сплески вилитих оргазмів,
знаючи, що то не сон.