Читателей на странице:
(білий вірш)
Зима й душа у суголоссі:
в пори – тумани тонкосльозі,
а у душі – два роки лютий,
тому така між ними схожість.
Стрясає сніг нічна тривога,
а серце – пугачем на гілці
новини квилить, крижаніє,
низає на галуззя холод.
Срібляста паморозь іскриться,
та ранку – не до перламутрів.
Він слухає раптову тишу,
що після гуркоту настала.
Душа й зима – війну не терплять:
бояться втрат, пожеж, руйнацій.
Тріпоче день – йому світати,
посеред хаосу та болю.
То чи пробачить Україна
тривалий невідрадний лютий?
Душа й зима. Скляна задума
з молитвою у студінь мерзла