Читателей на странице:
Кохання у мрійнім саду… Спрага мучить…
Танок – наче з місяцем тепле злиття.
Симфонії ніжність, сліпуче співзвуччя,
Як магія, солод і сяйво життя.
Краса почуттів, лише двом зріють квіти,
Для двох небайдужий стійкий аромат .
Троянда вібрує у посмішці й митях,
У ніжному вітрі, в бажанні стократ.
Любов і життя у чарівнім дуеті,
Плетуть спільні мрії, без розчарувань.
У дзеркалі часу надію жене те:
Під зорями двоє, хмільні від бажань.
Краса сприйняття, нескінченна картина,
Де змішує колір бажання двом ніч .
У порухах вітру, у сміху дитини
Шепочеш обітницю вічну мені.
Удари сердець, ніби сотні симфоній,
Як ода життю – кожен видох і вдих.
У промені дня, і у ночі полоні –
Любов і краса, у злитті крик не стих.
У пошуках вічності душі та долі
Тендітні, під зорями рвуться увись.
Обійми і кожен довірливий погляд –
Любов і краса воєдино сплелись.
Як гімн до життя – тисячі їм поезій,
Кохання й краса, ніби створені для
Двох доль, що у танці в одвічній бентезі
на двох їхнє світло… щомиті… щодня.