littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья!
Приглашаем разделить ноты души у осеннего моря и принять участие в конкурсе
“Пленит прощальный бриз у моря” с 26 ноября по 15 декабря 2023 г.
Ноябрь, промежуточный месяц между золотой осенью и холодной зимой, приносит перемену в природе и особое волшебство к берегам моря. Море в ноябре пробуждает ощущение таинственности, когда прибрежные волны, пропитанные сизым оттенком неба, начинают свой мелодичный танец.
Волнующий бриз, наполненный запахами морской соли и прохлады, пронизывает душу, подчеркивая красоту и одновременно меланхолию этого периода. Осенний закат, огоньки на горизонте, отражающиеся в воде, создают картину, в которой природа сама создает поэтический узор.
Волны, будто стихии, бурлят и шепчут свои загадочные истории, переносящиеся в сердце тех, кто стоит на берегу. Ноябрьское море — это не просто вода и песок; это часть большого повествования природы, которая вдохновляет на размышления о времени, перемене и бесконечном потоке жизни.
Поэзия души — это тотальное выражение самых глубоких чувств и переживаний, аналог морским волнам, омывающим берега. Она проникает в каждый уголок человеческой сущности, оставляя следы на сердце и разуме.
В душе звучит поэтическая мелодия, неизвестная внешнему миру. Это диалог с самим собой, где слова становятся красками, а эмоции — кистями, рисующими неповторимые образы внутреннего мира. Каждое стихотворение — это маленький портрет души, раскрывающий ее тайны и мечты.
Поэзия души — это искусство самовыражения, которое излучает свет и в темных уголках, и в сияющих моментах. Она олицетворяет способность человека постигать красоту внутри себя и вокруг себя, трансформируя повседневные моменты в вечные картины.
Mоре в ноябре и поэзия души, кажется, переплетаются в единое вдохновляющее произведение. Оба обладают таинственной привлекательностью, заставляющей нас задуматься о бескрайности мира и глубине человеческого существования. В каждом волнении моря и в каждой строке поэзии мигает огонек непостижимой красоты, напоминая нам о том, что наш мир богат и удивителен, и что истинная гармония находится в гармонии с природой и собой…
Прослушать аудио стих
Штормит…холодный ветер с моря,
Блестит…невольная слеза в глазах,
Рисует…мир витиеватые узоры,
Плывёт… в мохнатых небесах.
Кружится… стая черно-белых чаек,
Танцует… ветер на верхушках волн,
Сияет… утро среди морских мозаик,
Играет… чувство истинную роль.
Пленит … прощальный бриз у моря,
Вдыхает… тайну нового причала,
Подарит… нежность тому кто дорог,
Развеет… облако тумана и печали.
Штормит…холодный ветер с моря,
Взойдёт…заря после господства ночи,
Окинет… жизнь влюбленным взором,
Разделит… запятой, многоточие…
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Пленит прощальный бриз у моря
- Количество произведений не менее 2 ( проза( не менее 150 слов) и стихотворение)
- В каждой строке стихотворения должен быть глагол.
- Разместите пожалуйста конкурсное произведение по двум пунктам:
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке! Пусть поэтический шарм и уют души рождает самые тонкие и прекрасные ноты души.Спасибо, что Вы с нами!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Щиро дякую редакції за новий цікавий конкурс, а пані Каролін за надихаючу творчість. Дуже цікаво буде спробувати себе у прозі. Я роблю це вкрай рідко. Бажаю усім натхнення. Хай переможуть найцікавіші поезія та проза про море.
ПРО МОРЕ
Море, сьогодні про тебе… Таке бурхливе, надихаюче, таке розкішне і недосяжне. Багато років я працюю директором закладу оздоровлення. І тоді, коли всі їдуть до тебе, я маю найбільш відповідальний час, працюючи з дітьми.
Дуже рідко, але я тебе бачу, вдихаючи енергію прибою в період оксамитового сезону. Коли вже не так спекотно, але проміння сонця все так же бавиться у неспокої вод, коли можна розслабитися і злитися із водною стихією, пірнаючи, гуляючи по набережній, роздивляючись чорно-білі зі смарагдовим відтінком мушлі.
Моє ім’я в перекладі з латини означає «морська». А й справді, я — дуже імпульсивна. Припливи і відпливи, шторми і штилі — морська лексика якнайкраще підходить, щоб описати мій характер і зміни настрою. То прагну переробити усі справи на світі, то замикаюся в собі. Можу неймовірно захопитися якоюсь діяльністю, а потім раптово втратити до неї інтерес. Кажуть, всім моїм тезкам із таким мінливим та імпульсивним характером потрібна творчість.
Вірші – це та магія, яка дозволяє розкрити шторм емоцій, глибину та простір душевного світу. Ви бачили, як грає-переливається усіма барвами море? Тоді сходить натхнення, Муза ступає на золотий пісок розповісти усьому світу про твою унікальність….
Скажи мені: ти чуєш серед тиші,
Як серце хвилі-спалахи колишуть?
Шепочуть губи тепло на світанні
Зізнання…
Ще для кохання завжди в нас слова є,
Скажи, прошу, невже все так буває?!
Черпали ми у нашім морі силу –
Любили.
На двох були всі зорі ще розлиті,
Торкались душ напівзабуті миті,
Тремтіли руки хвилями на шкірі –
Ми – щирі…
…У піні б’ється ніжне, первозданне,
Відлунням тане на зорі туманній,
Відносять хвилі часу, невблаганні,
Кохання…
КРИЖАНИЙ ПРОСТІР
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі:
Бурхливе море в зиму стало млявим.
Навіщо чую Ваше те: «Моя ви?»
У простір мій прийшли. Чого ж хотіли?
На гребені — страждають душа й тіло.
Крижини-мрії леденять уяву.
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі,
Бурхливе море в зиму стало млявим.
Минуле відцвіло лататтям білим,
Прогіркла у воді печаль сльотава.
Відлуння літ не гріє, а кривавить.
Бо скрижаніло те, що так любили.
Дзвінок Ваш не проб’є крізь заметілі.
(Рондель.)
СОНЦЕЗАХІД
Хвилі, що несуться вгору-вниз,
Тішать під мотив веселих чайок.
Коло пірсу – ковзанка стрічає,
Полонить морський прощальний бриз .
Берег зустрічає без оздоб:
У безлюдді йдеш благословеннім.
Грієшся об склянку із глінтвейном –
Захід сонця роздивитись щоб.
Дме сердитий вітер штормовий,
Вільні фотозони не шкодує.
Захід сонця бачити в льоду нам
Не дає… Шалений він, диви!
Сонцезахід… Спалах… Не барись!
Зафіксуй прекрасне в об’єктиві.
Відчуття запам’ятай красиві,
Що навіяв нам зимовий бриз.
Великолепно!!! Милая Каролин, прекрасные строки души рождают поэтический талант! Пусть Вас никогда не покидает чудное вдохновение,которое дарует нам,читателям минуты сердечного наслаждения.
Моя искренняя благодарность Редакционной Коллегии журнала LITTERcon за новый интересный конкурс.
Дорогая Каролин, Ваши прекрасные стихи наполнены свежестью морского ветра и чудесной романтикой осени. Великолепное прочтение!
Всем желаю новых творческих успехов, удачи и неиссякаемого вдохновения.
Прощальный бриз соблазном веет
Играет лёгкий бриз беспечно,
Бросает брызги неустанно.
Морской простор пленяет вечно,
Свободой манит постоянно.
Не умолкают крики чаек.
Струится солнца свет потоком.
Кораблик на волнах качает.
Мысль возвращается к истокам.
Прощальный бриз соблазном веет.
Он приглашает с ним остаться.
Но осень душу не согреет.
И всё же надо расставаться.
Ноябрь укроется туманом,
Растает в дымке снов безликих.
Что ждёт тебя за океаном?
Быть может веточка брусники?
Льнёт лист осенний к мятым травам.
Грызёт хомяк сухую корку.
Корабль идёт в морскую гавань.
Краб убегает в свою норку.
Пусть каждого ждёт дом уютный.
Пусть будет ярким свет в окошке.
Пусть ветер дует лишь попутный,
Звезда сияет на ладошке.
Огонь любви сердца согреет.
Не охладить их ветром с моря,
Который непрестанно веет,
Пленяет ласковым прибоем.
28.11.2023
Глибока філософська думка хвилюючого моря і бурхливого життя, як символ звершень і постійного руху до мети. Прибої і затишшя, відзеркалення неба у воді, краса берегів і бризу, розпінені хвилі — усе дає надихнутись і зрозуміти природу буття.
Дякую, мила Каролін, за чудові натхнення!
Шуміло море геть ревниве,
Сміялись сонця промінці.
Блакитні бавились розливи,
Лягали вмить на камінці.
Кривились пінно сині бухти,
Ячали білі чайки вслід.
Роздолля того не забути.
Вирує гордо цілий світ.
А ти вдивлялась в далеч моря,
Сиділа просто неба тут.
Була розхристана і мокра,
Там квіти може проростуть.
Плив течією буревісник,
Бриз хвилі обіч підганяв.
Розшаленівся вітер грізний,
Поцупить схожу на горня.
Злились в одне блакить із морем,
Неначе не розлий вода.
На вушко мушля щось говорить,
А риба вгору вирина.
Дзвін кришталевий будить мрії,
На скелі сонце мерехтить.
Далеко гори туманіють
І ліс оливковий ряхтить.
Милується красою берег,
Ядранське море гомонить.
Ти сукню голубу попереш,
Хустину вітер скине вмить.
Окинув оком небокраї,
Без тебе засумує бог.
Ми нерозлучні, не покидаєм
Тих місць, де добре стало вдвох.
Чаруй, милуй, цілуй…
Обожнюй, ніж, кохай…
Шануй, пильнуй, цінуй…
Ласкай і обіймай…
Люби, як океан,
Що з небом їх застав.
Воркують сам на сам.
Являй блаженний стан.
Течи і обтікай,
Хлюпоч, радій, живи!
В глибини проникай,
Не плач, будь без журби.
Неначе море пінь,
У гавань як зайшов.
Відгонь досаду й лінь,
Даруй ясну любов.
Чаруй, милуй, цілуй…
Обожнюй, ніж, кохай…
Шануй, пильнуй, цінуй…
Її не покидай.
Моряки
Жизнь моряков,
От рожденья сурова.
По месяцам и годам
Нет их дома!
В далёких водах предстоит
В их жизни путь!
И им уже с дороги этой
Не свернуть!
Пусть вдаль уходят корабли
От нашей пристани!
Вас дома будут ждать друзья,
Родные, близкие!
Вам долгий путь на месяца
С командой выставлен!
Скорее к дому возвращайтесь!
К нашей пристани!
Так редко видят моряков,
Родные дети…
Молят ночами об отцах,
Чтоб жил на свете!
Их жёны также умирают
От тоски!
Любите близких,
Дорогие моряки!
Пусть в даль уходят корабли
От нашей пристани!
Вас дома будут ждать друзья,
Родные, близкие!
Вам долгий путь на месяца
С командой выставлен!
Скорее к дому возвращайтесь!
К нашей пристани!
https://youtu.be/Xru37pZ-w7o?feature=shared
Пленит прощальный бриз у моря
Пленит прощальный бриз у моря,
И соблазняет так закат!
Мы зачарованы с тобою,
Картиной, что туманит взгляд.
Мы позабыли о проблемах,
На берегу безмолвных волн.
Их брызги жемчугом сверкают,
Нас осыпают так вдвоем!
Ты, как Морская Королева,
Сияешь в отблесках воды.
И платье жемчугом искрится,
Мы поняли, что влюблены!
Пусть волны омывают ноги,
Тебя я обнял, не во снах!
И поцелуи Морской Богини,
Застынет на моих губах!
Дорога Каролін, Ваша вишукана проза така ж красива, як і поезія. Дякую за мальовничий, образний опис осіннього моря. Ніколи не була на морі пізньої осені, але уявляла його саме таким, як ви описуєте. Браво! Залюбки візьму участь у конкурсі, адже море вже давно взяло мене в свій чарівний полон.
Тема моря буде актуальна в любу пору року. Адже спогади про море зігрівають душу, налаштовують на позитив. Сьогодні мені хочеться розповісти про один із таких спогадів. Чомусь ця зустріч з морем запам’яталася найбільше, хоч і була вона 8 років тому. Тоді я вперше дуже чітко зрозуміла, що море й справді вміє лікувати душу.
Того року ми не змогли поїхати на море влітку. Тому, можливо через втому, а можливо й через довгу розлуку з морем, у вересні ми з чоловіком почали «впадати в депресію». «Та ні, з цим потрібно щось робити» – подумала я і сіла за комп’ютер, аби знайти тур на море. Це був четвер, а у неділю ми уже були на морі. Відпочивши після нічного перельоту, ми одразу ж пішли на пірс, на побачення з морем. Західне сонце, що нависло над горизонтом, простелило до нас золоту доріжку. Хвилі шепотіли так лагідно, так заспокійливо… «Господи, – подумала я,- а через що була наша депресія?» Я не змогла знайти жодної причини, із- за чого варто було б навіть сумувати. За кілька хвилин море «змило з душі» всі тривоги, переживання. Я відчула яким чудовим є наше життя! Але ж, щоб це відчути, нам потрібно було зустрітися з морем…
Про море можна писати дуже-дуже багато. Море завжди величне! Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює і, водночас, лікує душу, не залишає байдужим серце. Море надихає на творчість, бере назавжди у свій чарівний полон…
МУЗИКА ПРИБОЮ
У морі сонце умивалось.
Воно збиралось йти вже спати,
Та поки в воду не сховалось,
Взялося небо прикрашати.
Багрянцем обрій зашарівся,
З’явились пасма золоті.
Враз колір неба знов змінився-
Сховалось сонце у воді.
Дивилась довго вдалечінь,
Як небо колір свій міняло…
Там де води торкалась тінь,
Похмурим море враз ставало,
А хвилі з вітром загравали
В поверхні моря жартівливо.
Вони на берег набігали,
За пірс ховалися грайливо.
Звучав, як музика прибій…
Я мала справжню насолоду!
Думкам сумним дала відбій.
Замріяно вдивлялася у воду.
Осіннє море погляд тішить,
Дарує свіжість, прохолоду,
Від смутку душу нашу лічить
І шле нам спокій в нагороду.
Так вабить музика прибою,
Яка звучить і в шторм, і в штиль,
І крики чайок над водою,
І шурхотіння, плескіт хвиль.
Шкода, що швидко плине час.
Прощатись з морем нині мушу.
Нехай чекає знову нас –
Взяло в полон і серце, й душу.