Читателей на странице:
Найгарнішою буває хто за осінь?
У сукенці та квітчастій десь біжить.
Миле личко, всміхнена, золотокоса.
Заблукала дівчинка поміж ожин.
Поховалися в дуплі вже дикі оси,
Хоч заманює ще їх у виноград.
Падають з росою вранці у покосах,
Жалібно дзижчать, між косами бринять.
Повні засіки нового урожаю.
Свіжоспечений духмяно пахне хліб.
На полях дозбирує зеренця жайвір,
Потребуючим ніхто би не жалів.
Квітнуть барвами гарячими жоржини,
Сонечка проміння зігріває лиск.
Лиш би миру, щоб ніколи не журились.
Кожен до грудей своє кохання тис.