Читателей на странице:
Так хочеться відчути ніжно
твій дотик тіла і душі.
Неначе ліскові горішки
міцним зусиллям роздуши.
Люблю пахуче м’ять волосся,
як м’ятки і любистку дмух.
Закралась поміж яблунь осінь,
за леготом манірний рух.
Усмішка викликає втіху,
кохані серцю почуття.
Зненацька будить дотик тихо,
мов мишенята десь пищать.
Роса лоскоче в надвечір’ї,
здається що полоще хіть.
Мрійливо, пристрасно і щиро
своїм коханням дорожіть.
Тікають зорі геть небавом,
а може хмари затуля.
Розлиті гармонійно барви,
їх живить бажано земля.
Твоя краса світ надихає,
абож ніяк не навпаки.
Смаки вдихаю короваю,
цілую китицю руки.
Той дотик божеволить розум,
милує, ніжить і п’янить.
Дарма, що доторкнулась осінь
ледь сивиною скронь умить.