littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья!
Приглашаем Вас разделить душевные строки философской лирики и принять участие в конкурсе «Не оставляйте на потом…» c 24 сентября по 25 октября 2023 г.
Не оставляйте на потом свидание,
Горячий кофе с чудным ароматом,
Испив глоток, храня души молчание,
Лазурь добавив в мире сероватом.
Не оставляйте на потом прощение,
Живите и позвольте быть сейчас,
Ведь в каждом миге — пробуждение,
У каждого свой судьбоносный час…
А что потом? Потом холодный чай
Со вкусом бесполезных сожалений,
Дожди смывают душевный май
Потом… в пучине размышлений…
А что потом, родители стареют
И ценности меняются однажды,
И дети стремительно взрослеют,
Потом и счастье кажется неважным,
Потом и день сменяет ночь,
Потом и звезды закрывают тучи,
Потом себя не можешь превозмочь,
Потом холмы становятся покруче.
Потом сердечный ритм слабеет,
С годами опустеет отчий дом,
И осенью опавшая листва желтеет,
Вы, жизнь не оставляйте на потом…
- Тема конкурса: Не оставляйте на потом…
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/ZXKs-2Qy6oI
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет поэтической души.
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Милая Каролин, очень проникновенно и мудро, спасибо за изящность Вашего таланта, тронут❤️
Дорога, Каролін, дякуємо за життєвий, філософський, мотивуючий вірш, чудове відео.
Цінуймо кожну мить життя,
Яке відпущене нам Богом.
Рокам не буде вороття,
Не відкладаймо все на «згодом»
Прекрасний витвір душевної поезії! З захопленням прочитується і прослуховується, але ще більше відчувається та надихає. Дякую, мила Каролін, за чудову поезію!
Не відкладайте щось на потім,
бо невблаганний завше час.
Живімо щиро у любові,
яка нуртує поміж нас.
Частіше приїжджаймо в гості.
Не забуваймо за батьків.
Ще поки сонячною осінь
вітає добротою днів.
Завжди молімось гарно Богу,
просімо за здоров’я їх.
Вони чекають із порогу,
аби вість добру об’явив.
І не замріюймо багато
нічого десь ще на колись.
Потрібно зараз світ кохати,
бо щастя там, де обнялись.
Збігають роки у потоки,
дитинства на хмаринах плин.
Юначий запал ще по доки,
як долі дар не полюбив.
Але душа не постаріє,
якщо зуміємо любить.
І здійсняться чудові мрії,
цінуємо як кожну мить.
Поквапмося створить родину,
де жевріє в серцях тепло.
Там доброту ми берегтимо,
яку досвідчує любов.
Милая Каролин, какие мудрые, прекрасные, проникновенные стихи!
“Потом сердечный ритм слабеет,
С годами опустеет отчий дом,
И осенью опавшая листва желтеет,
Вы, жизнь не оставляйте на потом…”
Нежная, философская лирика. Великолепные прочтение и видеоряд.
Благодарю Редакционную Коллегию журнала LITERcon за новый интересный конкурс.
Всем желаю новых творческих успехов и хорошего настроения.
Но есть “сегодня”, миг, мгновенье
Сегодня день такой уютный,
Что хочется летать и петь.
Спешат, бегут мои минуты.
Ах, время! Надо всё успеть.
Ритм жизни скорость набирает.
Как белка в старом колесе,
Всё кружится, спешит, сверкает.
Однако, годы уж не те.
У стрелок ход всегда размерен.
Тик-так, тик-так – стучат часы.
Под потолком чудесный терем.
Кукушка там без суеты
Напоминает нам, что время
Великий, гениальный маг.
Успеете взрастить вы семя,
Продвинетесь ещё на шаг.
Жизнь, как река, течёт привычно.
Её не обратить нам вспять.
Часы теряешь безразлично,
Потом досаду не унять.
Взгляд в прошлое тревожит душу,
Когда потери велики.
“Вчера” и “завтра” в зной и в стужу –
Два берега одной реки.
Но есть “сегодня”, миг, мгновенье.
Его не упускай, держи.
Потом не будет вдохновенья.
Сейчас живи, твори, верши.
28.09.2023
Дорогая Каролин! Вы затронули важнейшую тему: цена времени! “не думай о секундах свысока”, как писал Роберт Рождественский!
Вовремя сделанная операция спасает человеку жизнь! Пока родители живы – говорите им “люблю”! Пока вы не расстались с любимым человеком, успейте ему признаться в любви! Этих примеров – достаточно!
Не выпускайте ситуацию из рук
Не выпускайте ситуацию из рук,
И куйте деньги, если рядом с кассой,
И если рядом возлежит супруг,
Его схватив, целуйте страстно!
Не оставляйте сочиненье на потом,
Потом, возможно, будет поздно,
И убирайте мигом за котом,
Чтобы не стало положение курьезно!
Призы свои спешите получить,
А то другие люди перехватят,
Не торопитесь только быстро жить,
Упрямо моя Волга воды катит…
Жизнь может пролететь как миг,
А вы ее, увы, не разглядели,
И все чего ты, друг, достиг,
Должно оставить след, на самом деле!
Я не змогла пройти повз такий гарний філософський вірш. Тож вільний переклад
НЕ ВІДКЛАДАЙ
А ти на «завтра» все не залишай:
Побачене і аромати кави…
Зроби ковток. Нехай твоя душа
Додасть лазурне щось у світ, цікаве.
На потім не зостав палке «пробач»,
Дозволь йому до часу бути просто.
Шукай світанок посеред невдач –
у кожного є миті доленосні.
Що потім? Тільки прохололий чай
Зі самоспівчуттям в отруйних дозах.
Замиє дощ душевний біль прощань,
Те «потім» – аргумент непевний досить.
Відтак батьки старішати почнуть,
Навпісля цінності заміниш цілковито.
Бо обере дитя окрему путь –
Ти щастям будеш далі їхнім жити.
Потому довшає самотня ніч,
(То хмари заступили ніжні зорі.)
Несила вже утомленій мені
Горби пройти… вони для мене – гори.
У серце ніби хтось застромить ніж:
Полишать рідну хату домочадці.
Опале в осінь листя – не придасться,
Не відкладай життя ти на пізніш.
ПИШУ Я ВІРШ…
Мій кожен вірш –
Відверта сповідь Богу.
Життєвість барв,
Емоцій щирий сплеск.
Усе частіш
Звертаюся до Нього,
Без сил, слаба –
крізь відчай, біль і стрес.
Якийсь урок
Життєві негаразди
Несуть, аби
скоріше гнів затих.
Візьму добро
Своїм дороговказом:
«Що не роби –
Усе на позитив!»
…Коли не спиш
І терпнеш від тривоги,
Серцебиття
Зашкалює добу –
Пишу я вірш,
Пресвітлу дяку Богу.
Росу життя…
Любов… що світ забув.
Розлив світанок дзбанок сонця
на виноградники й садки.
Павучий затінок розповзся.
Промінням випар підсадив.
Виблискує земля росою,
в підніжжі стелиться туман.
Поглянеш навкруги з любов’ю,
де ранок квіти приласкав.
Горить жоржинове багаття,
шипшина пишна мерехтить.
Ще ніжиться пора кохати,
цілунків пристрасних баг мить.
Заманить усмішка дівоча
припасти до червоних губ.
Чарують найгарніші очі,
поставив щастя на вагу.
Блакить сівка на видноколі,
молочно плеска береги.
Цінуй життя в поривах волі,
красу природну збережи.
Милая Каролин, Ваши стихи прекрасны и замечательны, пронизаны мудростью и нежностью Вашей солнечной души. В этих строках сокрыто неповторимое звучание души. ❤️💐👏
Как много времени мы тратим,
В пути к желаниям пустым,
Как будто сами жизнью правим,
Не веря истинам простым.
Как часто мы себя жалеем,
Вздыхая горько о былом,
Что шанс ушёл, а мы стареем,
И время в вечность утекло.
Как много дарит жизнь мгновений,
Подобно звёздам золотым,
А мы под тяжестью сомнений,
Спешим за золотом иным.
Как часто в море развлечений
Мы забываем просто жить,
В тумане лжи и заблуждений
Мы продолжаем жизнь губить.
Как много мы не успеваем,
Нам жаль того, что не сбылось,
И с грустью, взгляд свой устремляем
В ночную вечность дивных звёзд.
Как часто что-то оставляем
На завтра или на потом,
Потом, об этом забываем,
Любуясь ярким миражом.
Я верю время бесконечно
В великих мыслях и делах,
Но в малом длится быстротечно,
В простых желаниях и мечтах.
Дорогая Каролин, спасибо за такой жизненный философский стих и конкурс. Мы все понимаем, что жизнь слишком коротка, чтобы откладывать на потом, только очень часто об этом забываем.
ЖИТТЯ КОРОТКЕ
Наше життя таке коротке,
Щоб відкладати «на колись».
Пишу про це уже укотре,
А сам так жити не навчивсь.
Вірші пишу на різні теми:
І про життя, нестримний час,
Про всі земні людські проблеми,
Що бачу в профіль і анфас.
Не все в житті від нас залежить,
Не завжди маємо ми час.
Турбує нас це і бентежить.
«Колись»,- говоримо щораз.
Не можу жити я інакше.
Таким напевно народивсь.
І поспішаю скрізь, як завше,
Для себе жити не навчивсь.
Вже осінь стукає в віконце,
Вкриває рясно сивина
І скоро буде видно денце,
Змілілала в чаші глибина.
НЕ ВІДКЛАДАЙМО
Ті сорок років, що ми разом,
Пробігли, наче одна мить.
Переоцінюєм все з часом,
Який летить, летить, летить…
Звичайно ж трохи постаріли,
Але в душі ще молоді…
Роки, що швидко пролетіли,
Для нас обох є золоті.
Цінуєм кожну мить життя,
Яке відпущене нам Богом.
Рокам не буде вороття,
Не відкладаймо все на «згодом»
Життя занадто є коротким,
Щоб відкладати «на колись».
Воно цікавим є й солодким,
Бо долі дві в одну сплелись.
ДОЗВОЛЬ СОБІ…
Рокам не буде вороття
І час назад не повернеш.
У нас одне лиш є життя,
Радій тому, що ти живеш.
Не відкладай «на потім» те,
Що можеш зараз ти зробити,
Не витрачай час на пусте,
Дозволь собі «на повну» жити.
Тож, розфарбуй життя своє,
В яскраві барви кольорові,
Сприймай життя таким, як є
І проживи свій день в любові.
Подякуй Господу за те,
Що дав можливість тобі жити,
Що бачиш небо голубе
І можеш мріяти, творити.
Дозволь собі…,
ЖИТТЯ, НЕНАЧЕ ВОДОСПАД
Життя неначе водоспад,
Свої у нього є пороги.
Не повернеш його назад-
Тільки вперед ведуть дороги.
В бурхливім плині наших літ
Важливе часто пропускаєм.
І синь небес, і саду квіт
Буває, що не помічаєм.
Життя тече, тече невпинно,
Вирує, як і водоспад.
І маєм рухатись постійно,
Хоч інколи і наздогад.
Свої у кожного пороги,
Свої у всіх є береги.
Аби не збитися з дороги,
Потрібно знати, йти куди.
Життя неначе водоспад-
Підхопить нас і понесе.
І хоч не вернешся назад,
Воно чарівне, попри все.
Не варто думати, що згодом
Пропущене наздоженем,
Воно лишилось за порогом,
Його уже не повернем.
ЧОГО ЧЕКАТИ
Не знаєм, що буде за рогом,
Чого нам чекати в житті
І скільки відпущено Богом?
Спливають роки золоті…
Здається, що ми і не жИли,
Хоч маєм похилий вже вік.
Ще скільки всього не зробили!
Не варто вести рокам лік.
Минуле пройшло, не повернеш,
Не буде вже так як було,
В майбутнє також не заглянеш –
Яким для нас буде воно?
Можливо іще цікавіше,
Ще краще, ніж те, що пройшло?
Ідімо вперед сміливіше-
Там те, що іще не було.
Как красиво и поэтично. Слушвл бы и слушал. Спасибо большое!
Помните, времени мало.
Всякая жизнь коротка.
Не позволяйте, чтоб стала
Вашей хозяйкой тоска.
Сердце, пока не остыло,
Пусть наполняет любовь.
Мысль позитивная – сила,
Верить зовущая вновь.
Помните, времени мало.
Жизнь не напрасно дана.
Вот она есть. И пропала.
Больше не будет она.
Только туда, без возврата
Каждому выдан билет.
Каждая жизнь маловата,
Сколько бы не было лет.
Помните, времени мало,
Чтобы его не ценить.
А чтоб тоска не застала,
Нужно по-честному жить.
Дни тянутся, а годы пролетают.
И в прошлом оседают, словно ил.
И удаляется, как птичья стая,
Всё то, что ненавидел и любил.
Пылает над оврагами рябина,
Раздетый лес от холода дрожит.
Накроет землю белая перина,
Снег половицей заскрипит.
И станут всё длиннее ночи.
Погаснет свет, но ты держись.
И даже если дни короче,
Они ведь тоже твоя жизнь.