Читателей на странице:
Осінь у барвах вохристих:
кукурудзи, гарбузи.
Листям погруддя розхристує,
краплями будить роси.
Золотом тче візерунки,
спалах жаристий з осоння.
Пахнуть медвяні чарунки,
чорний у полі вже сонях.
Яблука падають спілі
в покот додолу землі.
Вітер бринить на сопілці,
їх скуштувати схотів.
Щедрість частує жіноча,
просить до столу гостей.
Тільки поглянеш у очі,
солодко робиться, ей!
Ллється сік із винограду,
різних дарів досхочу.
Серце довільне і раде.
В сад той кохання втечу.
Сонячні промені зранку
ніби цілунки смачні.
Витік палітри за рамки,
гарне довкілля й вночі.
Падали зорі ще з ночі,
лиш забажати встигав.
Губи жадані солодші,
пристрасно їх цілував.
У павутинні снувалім
плутані мрії плелись.
Холодно на сіновалі,
зоряний запал наблизь.
Бабине літо літує,
верес – рясний медодай.
Тож обперізуйся туго,
збіжжя осіннє збирай.
Лінощі годі пускати
у заколихані сни.
Праці й кохання багато,
щастя мить не пропусти.