Читателей на странице:
У легкім подиху світанку
завирувало знов життя.
Із добрим ранком привітати
квапливо бджоли вже дзижчать.
Срібляться роси ген на луках,
на квітах маревом блищать.
Б’ють дзвоники, бо з ночі глухо,
хіба краплинки задощать.
Коханим поглядом у сонці
погляне променистий світ.
Дзеленькає блакитний дзвоник,
розходиться у передзвін.
Прокинулись малі комахи,
а деякі лиш засина.
Всю ніч живитися шукали,
бо дорога життя ціна.
Лиш люди те не розуміють,
що відбирають марно час.
У них дрімає ще сумління,
а гірше того, як грішать.
Жадоба, кривда і убивства
залізли в душі крадькома.
Спотворюють цей світ навмисно,
заліззям геть серця кровлять.
Не зазіхайте на світ Божий,
не смійте руйнувать краси.
Так вічність загубити можна,
взамін нічого не даси.