Читателей на странице:
Тебе впізнаю серед інших
по голосу, манерам, грі
очей і серця більше ніжних,
між натовпу на різнім тлі.
Бентежиш серце як, о Боже!
Відроджується в нім добро.
Твоє життя мене тривожить,
твій погляд, усміх загалом.
Немов стаєш мала скарбничка,
в якій знаходиться любов.
Щоб було тобі зручно й звично
словечко лагідне промов.
Як сонечко, що щойно вийде
на радість щирої душі,
так хочеться тебе любити.
Як день прожити, підкажи.
Неначе хвилю від прибою
потужний вітер принесе,
а ми, позначені любов’ю,
приймемо, що Господь дасть все.