Читателей на странице:
САМОТНЯ…
Вуаль лілову кинув вечір на сади.
Останнім променем прощався день.
Схилились сонні верби низько до води.
І дзвінко заспівав десь соловей.
Змішавсь з туманом фіалки аромат.
Вечірня свіжість розлилася по алеї.
П’янив трояндами квітучий сад.
Рясніли пишними бутонами лілеї.
Самотня дівчина гуляла в тім саду.
Красива, коси довгі, в колір ночі.
Біля троянд притишила вона ходу –
Здавалось, квіти дивилися в очі.
Троянди пам’ятали ті радісні часи,
Коли вони з коханим зустрічались…
Мріяли і зорі рахували до роси…
В щастя вірили, та горе підкрадалось…
Тривоги й смутку повні зелені очі милі,
Змією сірою в грудях її печаль.
Для неї слова втіхи троянди шепотіли:
,,З війни повернеться коханий, ти чекай!”
Zoja 14.06.2023
Зоя Міщук
Світлина з мережі