Читателей на странице:
До тебе йшов верстами, панно,
щоби зустрітись навесні.
Вітрець загущувався рвяно,
слова дув в приспів голосні.
А час припав у пору Страсті,
Гіркого Жалю саме в Піст.
Зустрітись май велике щастя,
веселка вигинає міст.
Суцвіток вилониться перший
і розцвіте, мов сонця лик.
В обіймах весняних замешкай,
до себе міцно притули.
Ледь тьмяно ранішнєє тливо
від поцілунків спалахне.
Світатиме чарівне диво,
між хмарок небо розіпне.
Ми напропале милувались,
як лебедята гомонять.
Була ти гожа, дуже славна,
обіймів наших не рознять.
Весна ночиста, світлолюба
коханням цвіту привабля.
Вуста кармінні світ погублять,
сполум’яніє вся земля.
Жадають тіні дещо краще
вмоститись поміж на руках.
Поживою щоб стати в пащі.
Гойдатися навхрест в ногах.
Найпаче бути всюди разом
і ніжні вимовить слова.
Таке звичайне дійсно щастя,
коли з’являється весна.