Читателей на странице:
За небокраєм світ високий
видніється на синім тлі.
Як добре дихати весною
на сонцем вигрітій землі.
Полум’яніє ранок свіжий,
хмаринки білі тчуть вгорі.
Вітрець щипає щоки ніжно,
пустує, бавиться у грі.
Голівки тягнуть первоцвіти,
з підсніжників стле килимок.
Весна вже сипле самоцвіти,
веселий жебонить струмок.
За балкою блакитні далі
змішались з рястом голубим.
Гукає весняне кохання,
щоб почуттів не розгубив.
Прозоре небо розчинилось
з натхненням золотого дня.
Пожвавлює снага врочиста,
дзвіночком будить пташеня.
Жбурляє вітер сухостої,
від вицвілого зілля дмух.
Так легко робиться весною,
як шквальний подув щойно вщух.
Ще сіє моросіння мжичка
на крутогори й чорторий.
Тепла і сонечка нажичу.
Ти навстіж душу всю відкрий.
Поглянь на мальовничі луки,
округу чи залісся, діл.
Десь дятел у гаю застукав,
а стрепет серце ледь задів.
Буяє рясно з виднокола
багатий на щедроти світ.
Зростають пагони спроквола,
широколистий клен розцвів.
Струмують живодайні соки,
пробуджується зелен-сад.
Яскравий усміх ллється сонця,
до себе манить вир принад.
Біжать по виярках і лісом
проміння, наче б то зайці.
Збігають з гірки (зветься Лиса),
чи голомоза, чи з лисиць.
Пшеничка зеленіє інде
між жовток, крокусів, рябцю.
Різноманітні першоцвіти
нас радують у пору цю.
На галявинах квіт фіалок,
чарує око сон-трава.
Всіх дивовижних назв не знаєш,
що люди з давен назива.
Як хочеться роси і квітів,
пахучих трав, зелених гіль.
Щоб було мирне небо в світі,
колосся радувало піль.
Ні смутку більше вже ніколи,
аби не докучав той біль.
А починали все з любові,
були в нас на столі хліб-сіль.
Зажинок добрих з посівної,
гніздечок повних ластів’ят.
Світанків райдужних весною,
веселих Великодніх свят.