Читателей на странице:
На небі приховали хмари
Зірки і місяць, сонце, світ.
Життя красою вічно марить,
Бажає вибігти навстріт.
Події ці далекоглядні
Занурюють у розпач днів.
Війни і землетрусів ляки
Стають кінця світів напів.
Але найбільше серце вразить,
Коли втрачається життя.
Збіг хибностей, глум, біль, образа.
Серпанок зустріча женця.
Заточується вкіс свідомість
І робиться до сліз так зле.
Причина всіх недуг відома,
Бо недолугі правлять все.
Розгублені украй можливо
Згадають Бога прикінці.
Отак ми безтурботно жили,
Начитані чогось знавці.
А майбуття свого не знаєм,
Не переймемось співчуттям.
Заграва ллє за небокраєм,
Червона, на мороз, ще б пак.
Докорює у гнів сум’яття,
Суміжно далі плине час.
Оподаль папірці зім’яті
Десь нагадають нам про нас.
Збуди своє сумління, совість,
Переосмислити усе.
Нехай зійде світанком сонце,
Життя вбере істотний сенс.